Чому вірші Сергія Жадана почали зображувати зеленкою та вином

– Для світу це вже норма. Є цілі фестивалі такого, але наш проект унікальний, бо ми все робимо наживо, а не монтуємо наперед відео чи звук. Це не спектакль, який ми катаємо і всюди показуємо одне й теж. Це завжди нове дійство, – продовжує Ольга, пише Gazeta.ua.

Художниця пише на папері тушшю, соком бузини, гранату, вином, зеленкою.

– Вино – це не колір кохання, а кров. Бо у нас війна. Смарагд зеленки – заспокійливий. Але умовно, бо “любові смарагдова течія”, – Ольга продовжує цитувати Сергія Жадана.

Слова, які художниця вихоплює із декламованого вірша – це маркери, які допомагають слухачам відчути різні емоції. Загострюють їх ніби лезом.

Я можу вихопити і лишити собі те, що хочеться саме в той момент. Наприклад, Сергій читає “Як добре, що я для неї помер. Як добре, що вона забула моє ім’я”. Я ж пишу лише фразу “як добре”,- пояснює режисерка.

Процес творення проектується на широкий екран. “роздІловІ” творяться в присутності слухача. Особливого шарму вони набувають в залах планетаріїв. Там процес написання проектується на купол і тексти стають об’ємними. Відіграли в Київському та Харківському планетаріях.

Астрономи Харкова спочатку не розуміли те, що ми робимо, а потім сказали, що наш арт-хауc підходить їхньому небу,- пригадує Ольга. – Наш проект зрозумілий не тільки людям із глибоким культурним бекграундом. Якщо людина готова відкритись і йти за звуком, кольором, то вона увіллється у наш поетичний потік. Розділові знаки – це те, що нас не розділяє, а об’єднує. Паузи, в яких ми можемо прожити й почути те, що ми ніколи не проговоримо в голос. Ми можемо бути різними людьми й говорити різними мовами, але про головне мовчимо однією.

На виступах у Польщі Сергій Жадан читав українською. Деякі фрагменти віршів мали титри. Дещо польською прочитав перекладач Міхал Петрик.

В одній залі зібралися люди з різними мовами, але кожен сприймав твори як прочитані рідною. Чи от зараз у Празі виставка творів з нашого перфомансу,- каже Ольга.

“РоздІловІ” побували зі своїми презентаціями в Римі, Празі, Берліні, виступили у Варшаві. З виступами об’їздили всю Україну.

Була тривога, як нас сприймуть в маленьких містах на Донбасі,- пригадує режисерка. – В Станиці Луганській виступ почався о дванадцятій, бо п’ятнадцятій вже закривають блок пости. У залі чувся металевий звук зброї. В даху була дірка від “граду”. Ми виступали перед військовими і водночас було багато дітей. Вони стояли навколо мого столу. Їм подобалось як маленька крапелька стає великою на екрані. Я написала “Скажи світло”. Через три роки я була там знову, і мені показали цей малюнок.

Малюнки, створені на виступах, висять між військовими мапами, в галереях, стають ескізами інтер’єрів. Вони також є на сайті проекту. Звідти їх можна запостити на свою сторінку у соцмережі чи надіслати другові.

Будемо розвивати проект віртуально. Створювати нову мову. Наприклад, чех і француженка зможуть писати один одному листи нашими листівками. А згодом, можливо, захочуть вивчити українську. Мені також цікаво шукати слова-маркери в інших мовах. Після семи років існування проекту змінюємо формат. В тому вигляді та складі, в якому проєкт існував останні роки, його подальша мандрівка неможлива. Надалі будемо працювати із перекладачами, аудиторією, шукаємо нові ключі спілкування. Ми рухаємося в напрямку подальшого розвитку сайту та створення аудіо-візуальної інсталяції, яка включатиме настрої, почерки, кольори різних років роздІлових, нові звуки, голоси різними мовами. Частину нашої майбутньої інсталяції та нову відеопоезію ми покажемо під час презентації в Мистецькому Арсеналі Києва 27 жовтня,- запрошує Ольга.

Окрім мультимовного сайту “роздІловІ” презентують нову відео-поетичну роботу – вірші із майбутньої збірки Сергія Жадана “Список кораблів”. Не тільки українською, а й англійською.