Фортеця шляхтича Калиновського. Що треба знати про замок-корабель на Тернопільщині

На Тернопільщині є замок-корабель. Так його називають, бо він схожий на корабель. Він нього лишилося лишень кілька стін. Та все ж — це одна із культових споруд, пам’ятка архітектури, про яку мало хто знає. Ну, крім тернопільців. Тож потрібно розповісти трохи про цей замок, аби в інших містах України знали про нашу захопливу історію.

---

Хто, коли й навіщо його збудував?

Це зробив шляхтич Марцін Калиновський. Він почав його споруджувати у 1640 році. Хто знає скільки будував, але на момент початку війни Богдана Хмельницького 1648 року замок вже стояв.

Навіщо гетьман його будував? Кажуть, що це було його родове гніздо.

Фото Марціна немає, але є герб його роду. Ось він:

 

Де  знаходиться замок?

 

Замок-корабель знаходиться у селі Сидорів Гусятинського району Тернопільська область. Розташований на високому пагорбі, він омивається з трьох боків річкою суходіл, пише Дивись-інфо.  Такої незвичної архітектурної споруди більше не зустріти в Україні, тож село Сидорів точно варто відвідати, аби роздивитися замок з кожного боку. Дослідники розповідають, що колись цей надзвичайний замок мав сім веж та досить вигнуту форму: він простирався з півночі на південь, після того, як у ХII ст. укріплення були перебудовані гетьманом Мартином Калиновським

 

 

Що цікавого відомо про Сидорівський замок?

Замок, розмірами 20 на 178 метри, мав витягнуту з півночі на південь форму та оточувався сімома вежами. Під час польсько-турецької війни (1672-1675) турки взяли штурмом замок в 1672 р. Але вже в 1673 р. поляки його відвоювали. З 1673 по 1675 рр. тут в якості коменданта перебував Ян-Самуель Хшановський. Коли він полишив замок в 1675 р., то твердиню знову зайняли турки. Під час цих всіх подій замок зазнав значних ушкоджень.

Тут же на кошти цього вельможі побудували костел, в якому похоронили деяких магнатів з роду Калиновських. Після смерті Людовіка Калиновського Сидорів разом з замком перейшов до його дочки Теклі, яка була замужем за Бєльським, а потім до її вже дочки Анелі М’ячинської. У ХVІІІ ст. замок втратив оборонне значення та поступово занепадав, пише видання “Україна – це ми”. 

Тому не дивно, що на початку ХІХ ст. замок продали Ігнатію Пайгерту. Сімейство останнього володіло твердинею аж до 1940 р. Відомий поет і художник Йосип Пайгерт саме тут мав велику бібліотеку.

Однак, останні з Пайгертів не сильно піклувалися про зміцнення Сидорівського замку, що продовжував занепадати. Хоча все ж він залишався місцем «тусовок» вельмож. Старша дочка Юзефа Пайгерта, Мальгожата Бранецька, в своїх мемуарах писала, що в 20-30-х рр. ХХ ст. в замку відбувалися різні святкування, концерти, ігри ( зокрема, лотерея) і його часто відвідувало повно людей. Однак остаточного удару йому завдали все ж дії радянської влади.

Так в 1950-х рр. південно-східну частину замку підірвали на вимогу тодішнього голови Пробіжнянського райвиконкому Шуляка. Замкові ж камені були незабаром розібрані на різні будівельні потреби.

До нашого часу дійшли лише руїни цього замку. Південно-східна сторона твердині повністю знищена. Але дещо збережена північно-західна його частин, де виділяється трикутна двоповерхова дозорна башта. Від неї з обох сторін йдуть стіни, в яких вбудували 2 двоярусні напівкруглі бастії. До наших днів збереженою у напівзруйнованому виді є і південна двоярусна бастея, яка має в’їзну арку та контрофорси. В Сидорові зберігся домініканський костел, що будувався Калиновськими протягом 1714-1730 рр.

В ньому до 1945 р. перебував чудотворний образ Матері Божої, який потім перевезли до Польщі ( у Варту Болеславецьку). Сидорів, який нині налічує понад тисячу жителів, відомий також боєм під Сидоровом, коли 25 липня 1920 р. Окрема кінна дивізія армії УНР розгромила ворожі більшовицькі сили: два полки піхоти та одну кінноту.