9 нових культурних об’єктів внесли до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО

6 липня, в ході сесії Комітет Всесвітньої спадщини, засідання якого проходить в Баку, включив сім нових культурних об’єктів в Австралії, Бахрейні, Китаї, Індії, Індонезії, Японії і Лаоської Народно-Демократичній Республіці до Списку Всесвітньої спадщини. Розгляд об’єктів продовжиться до сьогодні, 7 липня.

Про це повідомляє УНН із посиланням на прес-реліз ЮНЕСКО.

До Списку Всесвітньої спадщини були включені наступні об’єкти (в порядку розгляду):

Могильні кургани Дільмун (Бахрейн).

Об’єкт “Могильні кургани Дільмун” відноситься до періоду 2050-1750 рр. до н.е. і включає 21 археологічний пам’ятник в західній частині острова. Шість з цих об’єктів є курганні поля, до складу яких входить від декількох десятків до декількох тисяч курганів. В цілому налічується близько 11 774 місць поховання, спочатку побудованих в формі невисоких циліндричних веж. Інші п’ятнадцять об’єктів включають сімнадцять королівських курганів, зведених у формі дворівневих похоронних веж. Ці кургани свідчать про існування приблизно в II тисячолітті до н.е. древньої цивілізації Дільмун, за часів якої Бахрейн служив торговельним центром. Процвітання міста дозволило жителям розвинути складну похоронну практику, поширену серед усіх груп населення. Кургани Дільмун по-справжньому унікальні і відрізняються своїм масштабом, кількістю, концентрацією, а також наявністю унікальних деталей, як, наприклад, похоронні камери з альковами.

Культурний ландшафт Будж Бім (Австралія).

Культурний ландшафт Будж Бім розташований в регіоні корінного народу Гундітжмара на південному сході країни. Цей об’єкт включає вулкан Будж Бім, Те-Рак (Озеро Конда), водно-болотні угіддя Куртонітжа і Тайрендарру — область на півдні зі скелястими хребтами і великими болотами. Потоки лави Будж Бім, що з’єднують ці три елементи, дозволили народу Гундітжмара створити одну з найбільших і найстаріших в світі мереж аквакультури. Ця складна система, що складається з каналів, гребель і дамб, використовується для стримування паводкових вод і створення рибогосподарського басейну з метою вилову і розведення австралійського річкового вугра (Anguilla australis), який служив ключовим елементом соціально-економічного розвитку регіону протягом шести тисячоліть.

Руїни стародавнього міста Лянчжу (Китай).

Руїни стародавнього міста Лянчжу, що відноситься до періоду пізнього неоліту в Китаї (близько 3300-2300 рр. до н.е.), розташовані в дельті річки Янцзи на південно-східному узбережжі країни. Лянчжу — древня регіональна держава c єдиною системою вірувань, в основі яких лежало вирощування рису. Даний об’єкт Світової спадщини складається з чотирьох зон: Яошань, гребля в верхньому гирлі річки, гребля в нижньому гирлі річки і стародавнє місто. Руїни Лянчжу є видатним прикладом давньої міської цивілізації. Місто мало розвинену систему водопостачання і міського планування, земляні пам’ятники, а також соціальну ієрархію, про що свідчать відмінності в похоронних пам’ятниках.

Місто Джайпур, Раджастхан (Індія).

Укріплене місто Джайпур, розташований в штаті Раджастхан на північному заході Індії, було засноване у 1727 році Савай Джай Сінгхом II. На відміну від інших міст регіону, розташованих на горбистій місцевості, Джайпур був заснований на рівнині і спроектований відповідно до канонів ведичної архітектури, до яких відноситься прямокутне розташування кварталів. По обидва боки вулиць розміщуються безперервної лінією торгові лавки c колонами, які, з’єднуючись у центрі, утворюють великі площі, звані chaupars. Ринки, магазини, житлові будинки і храми, побудовані уздовж головних вулиць, мають подібні за своєю архітектурою фасади. Міське планування відображає взаємопроникнення ідей древніх індуїстських, а також сучасних могольских і західних культур. Задуманий як торгова столиця, Джайпур зберігає свої місцеві комерційні, ремісничі і кооперативні традиції і до цього дня.

Спадщина видобутку вугілля Омбілін в Савалунто (Індонезія).

Цей промисловий об’єкт, розташований в ізольованому регіоні Суматри, був створений голландським колоніальним урядом з метою видобутку, переробки і транспортування високоякісного вугілля з кінця XIX до початку XX століть. Головну робочу силу цього промислового центру становили місцеві жителі, а також засуджені до праці жителі районів, контрольованих голландцями. Цей об’єкт Світової спадщини включає рудник, шахтарське містечко, сховища вугілля в порту Еммахавен і залізничну мережу, що зв’язує шахти з прибережними об’єктами. Спадщина видобутку вугілля Омбілін є інтегрованою систему, яка дозволяла здійснювати глибинний видобуток, переробку, транспортування і відвантаження вугілля.

Група курганів Модзі-Фуруіті Кофунгун: гробниці стародавньої Японії (Японія).

Цей об’єкт, розташований на плато над Осакською рівниною, включає 49 кофун (в перекладі з японського “кофун” означає “стародавній курган”). Кофун могли бути різних розмірів і форм, в тому числі у формі кола, квадрата, морського гребінця або замкової щілини. Ці гробниці призначалися для представників еліти і містили різні похоронні предмети: зброю, обладунки та прикраси. Зовнішню частину кофун прикрашали глиняні фігури, відомі як ханива, які виготовлялися у формі циліндрів, жител, знарядь праці, зброї і силуетів людей. З 160 тисяч кофун, розташованих на території країни, ці 49 місць поховання дають повне уявлення про період Кофун (III — VI ст. н.е.). Вони демонструють відмінності між соціальними класами того часу і свідчать про складну похоронну систему.

Мегалітичні глечики в Сиангкхуанг: Долина глечиків (Лаоська Народно-Демократична Республіка).

Долина глечиків, розташована на плато центрального Лаосу, отримала свою назву від понад 2100 трубчастих за формою мегалітичних глечиків, які використовувалися в похоронних обрядах в залізному віці. Даний об’єкт складається з 15 елементів і включає великі глечики з різьбленого каменю, кам’яні диски, вторинні поховання, надгробки, кар’єри і похоронні предмети, що датуються 500 р до н.е. — 500 р н.е. Ці мегалітичні глечики і пов’язані з ними елементи є найбільш яскравим свідченням цивілізації залізного віку, яка виготовляла і використала ці об’єкти аж до свого зникнення приблизно в 500 році н. е.

43-тя сесія Комітету Всесвітньої спадщини триватиме до 10 липня.

7 липня, Комітет Всесвітньої спадщини, засідання якого проходить в Баку, в другій половині дня завершив включення нових об’єктів до Списку Всесвітньої спадщини, додавши два нові об’єкти в Італії та Сполучених Штатах Америки. Про це повідомляє УНН із посиланням на прес-реліз ЮНЕСКО.

До Списку Всесвітньої спадщини були включені наступні об’єкти (в порядку розгляду):

Пагорби Просекко в Конегліано і вальдобб’ядене (Італія).

Цей об’єкт, розташований на північному сході Італії, включає частину виноробного ландшафту району виробництва вина Просекко. Місцевий ландшафт характеризується пагорбами з крутими схилами, невеликими виноградниками ciglioni на вузьких трав’янистих терасах, лісами, сільськогосподарськими угіддями і невеликими селами. Протягом століть ця пересічена місцевість формувалася під впливом людської діяльності. Починаючи з XVII століття використання ciglioni створило особливий мозаїчний ландшафт з паралельно і перпендикулярно розташованими по відношенню до пагорбів виноградниками. У XIX столітті техніка ґратчастих виноградників, bellussera, лягла в основу естетичних характеристик цього ландшафту.

 

Архітектура XX століття Френка Ллойда Райта (Сполучені Штати Америки).

Цей об’єкт включає вісім будівель, спроектованих архітектором Френком Ллойдом Райтом в США в першій половині XX століття, в тому числі “Будинок над водоспадом” (Мілл-Ран, Пенсільванія), Будинок Герберта і Кетрін Джейкобс (Медісон, Вісконсін) і Музей Гуггенхайма (Нью йорк). Вони виконані в стилі “органічної архітектури”, для якої характерні відкрите планування, стирання кордонів між внутрішнім і зовнішнім простором і безпрецедентне використання таких матеріалів, як сталь і бетон. Кожне з цих будівель представляє інноваційні рішення для задоволення потреб у житлі, роботі, відпочинку або відправленні культу. Роботи Френка Ллойда Райта цього періоду вплинули на розвиток сучасної архітектури в Європі.

43-тя сесія Комітету Всесвітньої спадщини триватиме до 10 липня.

 

Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО (англ. World Heritage) — видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

1972 року, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної та природної спадщини (набрати чинності в 1975 році). До початку 1992 року Конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році). На середину 2014 року Конвенцію вже ратифікували 191 держава-учасниця. Тільки Ліхтенштейн, Науру, Сомалі, Південний Судан, Східний Тимор та Тувалу не є учасниками Конвенції. У 2017 році Ізраїль та США заявили про вихід з організації.

Статус об’єкта Світової спадщини дає такі переваги:Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

• Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.
• Сприяє популяризації включених у Список об’єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (у першу чергу, екологічного туризму)
• Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об’єктів Світової культурної та природної спадщини, у першу чергу, з Фонду Світової спадщини.
• Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об’єктів.