Як українців єднала музика?

Як українців єднала музика?

Разом зі становленням української нації розвивалася й наша музика. Вона завжди була невіддільною частиною життя народу: із піснею йшли в бій, з нею ж оплакували туги, вона знаменувала завершення жнив, її ж було чутно з вуст чумаків під час їхніх далеких подорожей. Її захищали, об’єднуючись в братства та співацькі цехи, її плекали, організовуючи експедиції (ініціаторкою однієї з таких була Леся Українка у 1908-1909 рр.), за неї боролися, часто віддаючи за це життя.  Не просто ж так ще в XI столітті на фресках Софії Київської зобразили музик, які грають на різних інструментах, а вже за часів Запорізької Січі литаври додали до числа клейнодів – священних символів державності. 


Українська музика – свідок творення нашої нації, тож можна нескінченно розповідати про те, як вона об’єднувала наших предків. Однак сьогодні пропонуємо почати відлік з дати, яка є символом Дня Соборності України – 22 січня 1919 року. 

Розмови про об’єднання УНР і ЗУНР у єдину Україну велися ще з 1918 року, що логічно, адже для цього були всі передумови: починаючи Четвертим універсалом УЦР у січні, що проголошував незалежність Української Народної Республіки, завершуючи підписаним 1 грудня у Фастові передвступним договором про об’єднання двох республік. 

Під час затвердження останнього керівником держави був Павло Скоропадський, який приділяв левову частину внутрішньої політики саме розвиткові мистецтва, зокрема й музики. Його універсалами було засновано Державний симфонічний оркестр України, Перший і Другий Національні хори, Кобзарський хор. Київський оперний театр, що раніше діяв під патронажем Російського музичного товариства, був названий Українським театром драми та опери, значну кількість всесвітньо відомих опер було перекладено українською мовою. 

Цю політику продовжувала й Директорія УНР. Було створено Українську республіканську капелу, репертуар якої складали винятково народні пісні в різних обробках, та багато інших організацій. Видавались книги, що розповідали про українську музику, серед них «Історія української музики» Миколи Грінченка (1922 р.).

 

Для чого все це робили? Для того, щоб об’єднати українців та й в деяких випадках увесь світ навколо ідеї нашої незалежності. Так, наприклад, світове турне згаданої вище Української республіканської капели деякі журналісти порівнювали з хрестовими походами, а один фламандський критик писав: «…коли всі українці так співають, як члени цього хочу, тоді цей нарід вартий більше ніж своєї волі». Музика стала й інструментом дипломатії, і зброєю для здобуття незалежності в руках українців.

Радянський період був часом боротьби за збереження української музики. Діячів, які вірили в національну ідею та сприяли її втіленню, знищували або фізично, як Миколу Леонтовича, Гната Хоткевича, Володимира Івасюка й багатьох інших, або морально, репресуючи їхні твори, нав’язуючи єдиний дозволений жанр, що фактично є смертю для творчої людини, та контролюючи їхню діяльність організаціями на кшталт Спілки радянських музик України.  

Але відродження настало і знову значну роль в об’єднанні українців навколо цієї мети відіграла музика. Пригадаймо хоча б фестиваль «Червона рута» 1989-го, який став справжньою культурною революцією. Більше про нього читайте у цій статті на шпальтах нашого інстаграм-журналу Artefact Music. 

Помаранчева революція та Революція Гідності стали ключовими етапами розвитку української нації після відновлення незалежності у 1991 році, і, звичайно ж, без музики не обійшлось.

Першими, хто доєднався до небайдужих українців, які вийшли захищати свою честь та гідність були саме музиканти. Вони підтримували дух, мотивували стояти до кінця за свою країну та її майбутнє доступними їм способами. Хтось грав на музичних інструментах, як у 2014 році Піаніст Майдану, хтось співав та проголошував палкі спічі, як Руслана, Святослав Вакарчук і багато інших. Українське видавництво «Атлантик» спільно з організацією «Наша Україна» навіть видало альбом «Пісні помаранчевого майдану» (також відомий під назвою «Ми разом…») про події 2004 року. Його створили для безплатного поширення серед слухачів, які мають обмежений доступ до української музики. 

І ось уже 2022 року, коли росія почала повномасштабне вторгнення, музика вкотре об’єднувала нас. Одні пісні підіймали наш дух, інші допомагали проживати ті жахливі почуття, що охопили кожного.

Пригадайте свої емоції, коли вперше побачили інформацію про колаборацію гурту «Антитіла» й Еда Ширана, чи Андрія Хливнюка з Pink Floyd. Ймовірно, це були гордість і відчуття, що ми не одні. 

Музика активно продовжує об’єднувати нас навколо спільної мети, і тепер це допомога ЗСУ та постраждалим від війни. Щоденно в стрічках соцмереж з’являється інформація про благодійні концерти, музичні блогери розігрують прапори з підписами артистів тощо. Музика знову стала нашою зброєю та інструментом дипломатії, як це й було понад 100 років. 

Звісно головна пісня нашої нації – Гімн України, тому на завершення підготували для вас відео з найбільш знаковими його виконаннями.

Вистоїмо, бо єдині!

 

Авторка: Роксолана Кривенко

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *