Як починався український джаз? Максим Горькій проти джазу
Максим Горькій ненавидів джаз та пропагував расизм…
Незвична ритміка, імпровізаційність та вільне інтонування африканської музики. Раціональність, гармонія, мелодичні побудови європейської. Такі різні, вони все ж змогли порозумітися у джазі – стилі, який на початку 20 століття увібрав найкраще з кожного з них і вибухнув з шаленим успіхом. Скрізь, окрім СРСР.
Максим Горькій проти джазу
18 квітня 1928 року в газеті «Правда» Максим Горькій опублікував статтю, де вирішив поставити хрест на джазі. «Про музику товстих» – чи варто говорити щось про зміст публікації, коли вона має таку назву? А ми скажемо.
«Воплі ослів», «хрюкання мідної свині», «любовні квакання великої жаби» – таким метафоричним зоопарком Горькій описує джаз.
Щодо есею Горького, то львський поет Роман Коржик зробив рефлексію на цю подію у своєму вірші “МГ”:
МГ
максім горькій ненавидів джаз
та пропагував расизм
так я читав його статтю 1928 року
так я бачив на власні очі слова які
принижували честь та гідність
афро-американських людей
вони шалено танцювали у підвалах нью-йорку
вони проливали свій піт і свою кров
на гірку ниву масової культури
вони не спали вночі
щоби зробити свій внесок у розвиток світової музики
а максім горькій вульгарно порівняв завзятих танцівників
із тваринами котрі влаштовують шлюбні ігрища
посеред бетонних джунглів
бо справжні джунглі вже давно забудовані
забудовані церквами торговельних центрів
храмами банків та соборами корпорацій
що прославляють свого нового Бога
і зветься сей Бог – капіталізм
о так
максім горькій
ти ж проти цього Бога
ти ж проти нас також
тепер ми будемо звати тебе
максимко гіркий
бо у нас тут дерусифікація
бо у нас тут не люблять імперіалістів
якими би масками не вкривали вони свої обличчя
маскою
самодєржавія православія та народності
чи
маскою
большевицького соціялізму
що обіцяє рай на землі
й зветься цей рай
комунізм
він обіцяє цей рай
проте дарує хліборобам могили
глибокі як ця брехня
котру максимко гіркий
друкував у газеті Правда
Критики один за одним підтримали його висловлювання(а хтось здивований?). «Від саксофона до ножа – один крок», – повсюдно лунало гасло радянського ідеолога Жданова. Відтоді джаз ставав стилем нон ґрата в СРСР, а «холодна війна» лише пришвидшила цей процес.
Втім Україна завжди знала свій шлях розвитку – європейський. Тому цілком очевидно: які б статті не писали радянські класики, наше мистецтво розвивалось.
Появу першого джаз-бенду в Україні датуємо 1925 роком. Група, зібрана Юлієм Мейтусом, не тільки творила в цьому стилі, а й давала концерти, перший з яких відбувся вже 29 грудня цього ж року.
Юлій Мейтус – один з перших музикантів, хто творив український джаз
У 30-х роках джаз підкорює серця людей у всіх великих містах УРСР: Києві, Одесі, Харкові й Дніпрі. Джаз-бенди грають у так званих домах культури, в ресторанах, готелях та навіть у театрах. Послухаємо?)
Ірена Яросевич – голос українського джазу
Вона була першою жінкою в історії українського джазу та солісткою двох найвідоміших львівських джаз-бендів «Ябцьо-джаз» та «Теа Джаз». Саме її голос впізнавали слухачі у хітах першого, зокрема у «Прийде ще час» 1937 року. Та її бачили на гастролях другого, де вона виступала під псевдонімом Рената Богданська.
«Ябцьо-джаз»
Поява нових музичних стилів це завжди протест. У випадку українського джазу – проти неповноцінності, нав’язаної радянською інтелігенцією. Однак цей стиль не лише знайшов свого слухача, а й став ще одним свідченням того, що наші шляхи – різні.
Авторка матеріалу: Роксолана Кривенко, редакторка Artefact Music.
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру, історію, суспільство. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment