
Назарій Яремчук: «Без пісні я не уявляю свого життя!». До дня народження українського генія
Головна редакторка Artefact Music Роксолана Кривенко розповідає, ким був та як творив лідер української естради 70-80 років Назарій Яремчук
Як географ став музикантом?
Коли Назарію було 18 років і прийшов час обирати місце подальшого навчання його погляд впав на географічний факультет Чернівецького держуніверситету. Тоді хлопець не пройшов конкурс, однак його мотивації було вдосталь аби наступного, 1970-го року, знову подати туди документи й зрештою отримати схвальну відповідь від приймальної комісії.
На 3 курсі Яремчук перейде на заочну форму навчання, щоб більше приділити часу музиці, а особливо ансамблю «Смерічка» й дуету Яремчук-Зінкевич, але й захоплення географією не полишить. Отримавши диплом у 1975 році, влаштується працювати старшим інженером на кафедрі економічної географії університету.
Втім усі ми знаємо, чим займався Назарій далі. Та й чи могло бути інакше, коли сам митець писав: «Пісня для мене – це все. Це вираження людських почуттів. Без пісні я не уявляю свого життя».

Розповідаємо, ким був та як творив лідер української естради 70-80 років Назарій Яремчук
ВІА «Смерічка»
Саме з цього вокально-інструментального ансамблю у 1970 р. починається Назарій Яремчук як співак. І хоч зараз ми згадуємо про ВІА «Смерічка» як про щось абсолютно видатне й значуще, на своїх початках це був колектив на базі звичайного будинку культури у м. Вижниця на Буковині.
Унікальністю ансамблю був його склад. Починаючи від засновника Левка Дутківського, який і запросив Яремчука до групи музикантів, закінчуючи художниками по костюмах – усі були на своєму місці.
Перші гастролі ВІА «Смерічка» запам’яталися витривалістю й працьовитістю його музикантів (по 3 концерти щодня). Так згадує про цей період співачка Марія Ісак:
«Ми не перебирали – чи це сільський клуб, чи районний БК, чи престижний обласний зал. Якщо сказати, що були постійні аншлаги, – це означає нічого не сказати. Люди плакали, бо не вміщали зали всіх охочих».
Гурт першим серед радянських ВІА почав виступати в автентичних сценічних костюмах, які поєднували моду того часу з елементами традиційного строю. Цим «Смерічка» завдячує модельєрці Аллі Дутковській.
За наступні 25 років існування колектив пройшов чимало: від надзвичайної слави й всесоюзного визнання до чорної смуги 1975-го, коли Яремчук навіть вийшов зі складу ВІА «Смерічка». Однак чи то гурт без артиста довго не витримав, чи то він без нього, бо вже 1982-го Назарій Яремчук очолив згаданий колектив і не полишив його до кінця свого життя.
Дружба з Володимиром Івасюком
Їх познайомила «Смерічка». Івасюк писав, Яремчук виконував – це був надпотужний тандем. Часом вони зустрічались на одній сцені, як це було на «Пісні-71», де вперше пролунала «Червона рута».
На відео нижче – Володимир Івасюк, Назарій Яремчук та Василь Зінкевич вперше виконують «Червону руту»:
Однак не творчість єдина об’єднувала цих двох, а й дружба. Піковим моментом стали похорони Володимира Івасюка. Попри заборони з боку влади і ризик втратити все Назарій Яремчук одним із перших приїхав до Львова, щоб провести в останню путь свого приятеля. Траурна колона починалася з великого вінка з білих квітів, який несли Яремчук і Дутковський. Це було вкрай небезпечно, однак дружба виявилася сильнішою, ніж страх.
Зв’язок з українською діаспорою
У 1991-1993 роках Назарій Яремчук давав чимало концертів за кордоном, зокрема в Канаді, США та Бразилії. Там він вбачав свою місію в наверненні українців до свого. Артист прагнув показати, яка багата українська культура.
Однак кликали Яремчука в ті краї й особисті причини. У Канаді жив старший брат артиста Дмитро, про якого мало хто знав. У 40-х роках, коли на Буковині діяли угрупування ОУН, Дмитро пристав до ОУН-м. Радянську владу він не прийняв, а відтак був змушений виїжджати під чужим прізвищем. Брати зустрілися через багато років саме напередодні концерту Назарія.
Знамениту пісню «Лелека з України» Яремчук присвятив Дмитру й усім українським емігрантам.
Служіння народові
Назарій Яремчук завжди був з людьми: там, де відчував, що потрібен. Артист виступав перед солдатами в Афганістані, тричі приїжджав до зони відчуження, щоб заспівати для ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Він відчував у собі гостру потребу служити народові, частиною якого він був.
Український співак Дмитро Гнатюк казав:
«Мене приваблювало в Назарієві те, що він завше був свідомим громадянином і великим патріотом нашої держави, мав свою чітку позицію в естрадній пісні. Вірно служив вітчизняному мистецтву, культурі».
Сторінки щоденника Назарія просочені любов’ю до України від рядочка до рядочка. Так, наприклад, у записах з Лос-Анджелеса 09.11.93 знаходимо:
«Як не знаєш свою Україну,
То не бачити більше тобі
Ані сонця, ні світа, ні неба»
Бажання бути зі своїм народом успадкували його діти. Марія Яремчук неодноразово давала концерти для українських військових у зоні АТО. Дівчина зазначала:
«Мені здається, якби тато сьогодні був живий, то вчинив би так само — поїхав би на передову підтримати наших хлопців».
Назарій Яремчук казав:
«А головне – мати надію, що ми будемо щасливими. Мати надію, що нарешті ми – народ, що нарешті ми відродимося, що ми станемо серед усіх у світі народів достойним, повноцінним і повнокровним. Вірю в геній нашого народу».
Сподіваємось, цей матеріал нагадав вам про те, які чудові митці творили нашу націю, а якщо ж ви не були знайомі з особистістю Назарія Яремчука, надихнув послухати декілька його пісень.
Лише знаючи свою історію, зокрема й музичну, ми будемо «достойною, повноцінною і повнокровною» нацією, як і заповідав Назарій Яремчук.
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру, історію, суспільство. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
4149 4991 1010 5317
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment