Володимир Шинкарук. Бардівська пісня, як один з рухів українського відродження

Серед житомирського культурного осередку відомою є постать українського поета, прозаїка, композитора, режисера та професора Житомирського державного університету ім. Івана Франка Володимира Шинкарука. У нашому дописі ми розповімо вам про нього як людину, з вуст якої лунала бардівська пісня.

---

 

Бардівська пісня, яка вона?

 

Бардівська пісня або авторська акустична пісня – це напрям, в якому вірші та музика сплітаються в одне звучання. . Автором тексту і мелодії є одна особа, яка виконує повністю свою композицію під акустичний інструмент –  зазвичай це 6- або 7-струнна гітара. Як окреме культурне явище цей вид музики  сформувався в 1950-х роках. Згодом бардівська пісня стала не лише мистецьким, а й суспільно-політичним явищем, адже її світоглядну основу складала ідеологія шістдесятників.

 

Бардівська пісня гуртувала навколо себе молодь та студентство і зародила масовий туризм: пісні виконувались теплими літніми вечорами навколо вогнища. Основу цих пісень становили правдивість, шляхетна щирість почуттів, критичне ставлення до дійсності, баладно-романсова жанрова основа і виражальні пріоритетні слова.

Спочатку виконавці цих пісень були винятково аматорами, однак після отримання великої популярності серед молоді, радянська влада вирішила не забороняти бардівську пісню. Тож вищі чини держави взяли її на так звані поруки, наприклад, дозволили запрошувати виконавців цього типу музики на різні фестивалі, але звісно – російськомовних.

 

 

 

Український контекст

 

 Однак українська бардівська пісня мала свій розвиток,  а найбільшими її осередками були Харків Одеса та Київ. Тоді й почалося подолання міфів і стереотипів, навязаних радянською ідеологією про те, що нібито українська пісня не звучить під гітару. Однак українські виконавці зробили бардівську пісню символом відродження українського народу та руйнування тоталітарного режиму. Тож про одного з таких музикантів сьогодні і йтиме мова.

 

Володимир Шинкарук

 

Володимир Шинкарук народився 1954 року на Житомирщині. Ще зі шкільних років Шинкарука цікавили і музика, і спорт, і література.

Після закінчення  філологічного факультету Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка Володимир став викладачем того ж університету. Згодом служив у війську, де долучився до ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу. З цього власне і почалася творча кар’єра Володимира Шинкарука, яку він продовжив на записах програми “Телевізійний клуб авторської пісні”.

Йому вдавалося постійно поєднувати  науково-педагогічну діяльність з концертними виступами.

 

Хоча  музична освіта Володимира обмежувалася двома класами музичної школи, він самотужки опанував музичну грамоту та гру на кількох інструментах.   Автору вдалось записати декілька альбомів і компакт-дисків, зокрема “Дім для душі”, “Колір тиші”, “Перекоти-НЕБО” та інші. Зі своїми піснями Володимир Шинкарук виступав у Польщі, Угорщині, Німеччині, Франції та США.

 

Володимир Шинкарук ставу заслуженим працівником культури України, а ще його нагородили орденом “За заслуги” ІІІ ступеня. У 2009 році в митця діагностували онкологічне захворювання, з яким він боровся 5 років. Помер Володимир Шинкарук 6 грудня 2014 року. 

Володимир Шинкарук – один із представників цілої плеяди українських виконавців-бардів, які власним прикладом змогли довести, що українська пісня може і буде звучати у будь-яких напрямках музики.

Мар’яна Панчак – текст 

Юрій Ліщук – дизайн