Цифрове мистецтво. П’ять питань художнику Степану Рябченку

Роботи одеського художника Степана Рябченко регулярно з’являються на аукціонах. Без творів Рябченко сьогодні не обходиться жодна велика виставка, від України, до Лондона і Чикаго. Днями, в рамках Kyiv International Economic Forum 2018 була представлена ​​експозиція Рябченко під назвою Digital Nature.  


 

Галеристка і засновниця Art Me Gallery Ольга Федоровська спеціально для НВ STYLE поговорила з художником про цифрове мистецтво і створення скульптур в містах України.

 

Ти – з родини художників, а за освітою архітектор. Як ти прийшов до цифрового мистецтва?

Певна частина мого дитинства, а потім і професійна діяльність завжди була пов’язана з комп’ютером. Займаючись архітектурним проектуванням, я плавно перейшов в проектування цифрових розваг, що дозволило створити свою мультимедійну систему, засновану на синтезі архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва, комп’ютерної анімації, музики і т.д.

 

Електронний Евр, Електронний Борей, Електронний Нот. Із серії Електронні вітри
300 х 300 см, LED екран, комп’ютерна анімація | 2015 – 2018
Автор фото: Сергій Ільїн

 

В рамках Kyiv International Economic Forum 2018 була представлена твоя експозиція під назвою Digital Nature, а в ній – серія робіт Електронні вітри на LED-панелях. Чи будеш ти розвивати цей напрям?

Насправді проект був розроблений давно, а реалізувати вдалося в такому масштабі тільки зараз, чому я радий і вдячний організаторам заходу. Крім усього, що я роблю, зараз мене цікавить рух, розвиток динаміки за рахунок комп’ютерної анімації та матеріалізація цифрових образів.

 

Melissa. Із серії Комп’ютерні віруси (Art Collection Telecom) | 250 х 187.5 см, diasec | 2011 Виставка I am the Mouth, Музей сучасного мистецтва, Загреб, Хорватія | 2018
© Фото з архіву The Museum of Contemporary Art Zagreb

 

Розкажи про придбання твоїх робіт, у кого в колекціях вони є в Україні і за кордоном?

В Україні роботи присутні в більшості значущих приватних і публічних колекцій, таких як Abramovych.Art, Adamovskiy Foundation, Brovdi Art Foundation, Firtash Foundation, Grynyov Art Foundation, Sky Art Foundation, Stedley Art Foundation, Voloshyn Gallery, Voronov Art Foundation, Zenko Foundation і інших.

Якщо говорити про музеї, то я дуже радий, що в цьому році моя робота буде передана фондом Zenko Foundation в колекцію Одеського Художнього музею, також ряд робіт знаходяться в Музеї сучасного мистецтва Одеси, з яким ми давно працюємо. Роботи представлені в зборах німецької телекомпанії Deutshe Telekom (Art Collection Telecom), в Danubiana-Meulensteen Art Museum в Братиславі, Triumph Gallery в Москві, в колекціях Lars Malmberg Collection, Luciano Benetton Collection і т.д.

 

Лимонні курчата врятуються… | 290 х 681 см, цифровий друк на алюмінії | 2009 3rd Danube Biennale | Danubiana-Meulensteen Art Museum, Братислава | 2015
Автор фото: Степан Рябченко

 

У своїх роботах ти створюєш окремі світи. Чи є бажання «перенести» їх в реальність?

Це як раз ідея матеріалізації, про яку я згадав раніше. Я розвиваю і пробую різні варіанти репрезентації своєї творчості. Комп’ютерна анімація дає можливість більшою мірою відчути цифровий образ. Скульптура дозволяє візуально оцінити і тактильно відчути образ з усіх ракурсів. І архітектура, утворює синтез мистецтв – це занурення в світ художника.

 

Гуляє хмара | 2013

Biruchiy Contemporary Art Project | Острів Бірючий, Україна

 

У багатьох країнах сучасне мистецтво виходить на вулиці мегаполісів, стаючи частиною міського ландшафту. Чи уявляєш ти це в Україні?

Уявляю і активно працюю над цим. Зараз ведуться переговори про створення низки моїх скульптур в столиці та інших містах. Але крім наповнення простору, мене цікавить саме середовище і її формування. Мені було б цікаво в найближчому майбутньому взяти участь в розробці архітектурних об’єктів в поєднанні з ландшафтним дизайном і просторовими об’єктами.

 

«Центр сучасного мистецтва»
Парк ім. Т.Г. Шевченко, Одеса, Україна | 2009

 

А в глобальному сенсі найбільш цікавою концепцією розвитку України я бачу в ідеях міста-саду. Розвантаження мегаполісів в збалансовані, автономні поселення, що поєднують властивості міста і села. Баланс між природою і сучасною урбаністикою, яка в свою чергу повинна формуватися на останніх досягненнях в області екології та автоматизації, фізично складних для людини процесів, щоб залишити більший простір для творчої діяльності.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

More Readings