Велике повернення. Трансформація театру “Нафта” та їх вистава “ЩУР”

Велике повернення. Трансформація театру “Нафта” та їх вистава “ЩУР”

24 лютого повномасштабне вторгнення армії рф вплинула на діяльність кожного та кожної. Все змінилося. В тому числі, незалежний театр “Нафта” призупинив свою діяльність. Частина команди залишалася в Харкові, активно займаючись волонтерською діяльністю, інші ж митці та мисткині вимушено релокувалися, але продовжували творчу діяльність у Львові.


Театр “Варта” народився 24 березня за місяць після повномасштабного вторгнення. Його основою стало 16 акторів з усієї України і разом цей симбіоз показав прем’єру вистави “Перший день війни”. За цей час вони створили такі роботи: “Як я познайомився з війною і майже вбив путіна”,  “Вона війна”,”Херсон Незламний”, ”Леся і Андрій зустрічаються у Львові”, ”Лютий”, ”Всередині моєї кімнати”.

За 1,5 роки діяльності митці та мисткині творили актуальне театральне мистецтво під гаслом “На сторожі культури”. Влітку 2023 року через зміну пріоритетів учасників(ць) відносно самого незалежного проєкту та переїзд художнього керівника-режисера Артема Вусика до рідного міста Харків. Це означало відновлення роботи театру “Нафта”.

 

Пропонуємо познайомитися якими ідеями сьогодні живе театр “Нафта” в місті з регулярними обстрілами….

 

Театр “Нафта” — альтернативний незалежний театр, що базується у Харкові з 2018 року. “Нафта” є відкритою театральною платформою, де немає фіксованої трупи та класичних канонів. Актори, режисери, музиканти, хореографи, художники можуть долучитися до “Нафти” зі своєю ідеєю, зібрати команду та реалізувати новий театральний проєкт.


“Нафта”  — це про відкритість, експерименти, нові форми та творчу синергію. Замість звичних історій із лінійним сюжетом тут — актуальні теми та інтерактивність, замість традиційних прийомів драматичного театру — переосмислення, дослідження та ризик. Ми ставимо перед собою задачі “розривати стандарти, згризати рамки та горіти по суті”.

“ЩУР” це перша вистава з початку повномасштабного вторгнення, яку харків’яни побачили у рідному місті. Артем Вусик разом з командою  нових членів трупи українізував п’єсу, допрацював сценарій та презентував її у вересні. Окрім цього створено авторський саундтрек до вистави з 15 треків.


Відіграні 6 вистав у вересні показали заповнені зали глядачами, які просили ще! Тому наступний показ “Щура” 30 та 31 жовтня о 19:00.

Перед кожним показом у “Нафті” глядач(к)ам повідомляється  про можливість задонатити військовим, які щосекунди боронять нашу країну, даючи змогу не кидати мистецтво в скрутний час. Після деяких показів театр розігрує окремі артефакти: реквізит представленої вистави чи кастомізовані, згідно сюжету, гільзи артснарядів, коробки з-під бойових частин снарядів.

Наразі за всі покази на ЗСУ було зібрано близько 25 тисяч грн.

Більшу частину цих коштів було спрямовано на власний збір “Нафти” на прилад нічного бачення розвіднику, другові театру й майже за 3 тижні кампанії збору в Instagram та Facebook вдалося зібрати 140 000 грн.


Щодо вистави “ЩУР” – за сюжетом прибиральник Чепєленко випадково знаходить підозрілу валізку, за якою починають полювати кримінальні клани та заїжджі бандити. Починаються замахи та перестрілки, химерно переплетені з пластичними витівками героїв. Паралельно відбувається ексцентричне розслідування цієї справи детективами Спуном, Смітом і Маєрс. Але в якийсь момент у їхньому відділку заводиться “щур”…


Для кого «ЩУР»? Хто ваш глядач?

 

Микола Набока, актор Агент Сміт та Невідомий

Як писав український аванґардний режисер Лесь Курбас – “Всяке мистецтво має на меті привести до порядку певну розхитану в житті людину”. Мета абсурдної комедії “ЩУР” не підіймає актуальних тем та не підвішує світоглядних питань експліцитно, проте вона налаштовує глядача на певний ритм спокою і гармонійності, який проявляється у візуальному малюнку, сценографії, музиці і режисерській концепції у доволі класичній структурі вистави. Простий сюжет, лаконічні персонажі і виразний новостворений світ. “ЩУР”- це вистава-протидія тому хаосу, агресії і ненависті, які щоденно приносить нам росія. Це можливість видихнути на півтори години, щоби повернутись “в бій” з новими силами. Тож це вистава для всіх, хто хоче перезарядити свій ресурс, шляхом чуттєвого споглядання якісної театральної роботи.

 

Репях Антон, актор Бандит (Ігор Іклок)

З попереднього досвіду зіграних вистав – “ЩУР” для всіх. “Нафта” зараз єдиний театр який грає у Харкові, через інтернет афішу до нас приходить досить багато людей які були глядачами інших театрів і це дає їм можливість побачити щось інше. Якщо театр “Варта” нагадував, що йде війна, то тут “Нафта” нагадує, що попри війну, існують емоції такі як сміх, радість та легкість. Для мене це відповідальність робити це тут у Харкові і чути від людей “нам цього не вистачало!”.

 

Ліза Прасолова, адміністраторка театру «Нафта»

Ця вистава для кожного та кожної, кому є важливими легкість, відчуття безпеки через сміх, відчуття обнадійливості завдяки підтримки себе гумором. Це не про терапію, це про сценічні перетворення, що створюють абсурдний світ, де глядач(к)ам цікаво бути, знаходити, стежити, розгортати історію та бути включеними в неї. В Харкові вистава створює територію іншого ритму — менш знервованого, стурбованого й стамованого, що притаманно місту зараз.

 

 

Три виразні риси театру “Нафта”?

 

Микола та Ліза: Свобода, Легкість, Відповідальність.
Антон: Стиль, Рідність, Рух вперед.

 

Що для тебе зараз означає український сучасний театр?

 

Микола Набока, актор Агент Сміт та Невідомий

Для мене сучасний український театр – це еклектична маса, часто сповнена епігонізмами, провінціалізми та поверхностями, але разом із тим – силою, волею, надією та потенціалом. 

З одного боку, дивлячись в історію, дивовижно, що ми сьогодні можемо говорити про сучасний український театр, його теперішнє і навіть майбутнє. З іншого боку – у нас дуже багато роботи попереду. Адже століття російської колонізації і репресій суттєво вплинули на нашу здатність самим визначати своє майбутнє. У нас атрофоване відчуття свого місця в цивілізованому світі, нам бракує орієнтирів і вміння з ними працювати. Лише після Революції Гідності ми почали віднаходити механізми комунікації між собою і вчитись узгоджувати спільний вектор руху української культури, і театру зокрема. З того моменту ми набули більшої субʼєктності в нашому мисленні. Але ми лише почали цей шлях “відродження”. Впевнено і гідно, але це лише початок. 

На нас чекає дуже тяжкий (але захопливий!) період трансформацій. І сьогодні, в часі війни, це величезний подарунок – думати про майбутнє українського театру. Щоденно собі нагадую про це з безмежною вдячністю нашим військовим. 

 

Репях Антон, Актор, Бандит (Ігор Іклок)

Для мене сучасний театр не обходить ситуацію в країні. Сучасний театр – це про розуміння для чого це робиться. Це відшуковувати свою національну ідентичність в цьому. Це не ховатись за класичними п’єсами, а мати сміливість випробовувати щось нове в такий складний час. Це відмова від російського і набуття власного досвіду.  Для мене це процес, пластична маса  яка постійно видозмінюється і ти разом з нею не завмирєш, а так само змінюєшся. 

 

Ліза Прасолова, адміністраторка театру «Нафта»

Сучасний театр являє сукупністю різнохарактерних і різноінтенційних позицій, стилів на межі реформацій. На межі відмови від того, що не працює та й не працювало загалом — насаджене, запхане, свідомо знепритомлене.

На межі пошуку, на межі повернень до самих себе в минулому, усвідомлень нас теперішніх. Люди різних позицій знаходяться по різні боки цієї межі або ж на ній самій. Це складна територія, але відчувається оновлення, є передчуття нового витку українського театру — це наснажує і рухає далі. 

___________________________________________________________

 

Сьогодні театр “Нафта” бачить необхідність у створенні поля для суспільного та творчого діалогу, у тому, щоби мистецтво ставало інстументом психологічною підтримки та відродження прифронтового міста. Театр спрямований на розвиток та підтримку української культури та культурного життя Харкова зокрема шляхом створення актуальних, професійних та якісних культурних продуктів, які консолідують суспільство. Тому команда театру поступово відновлює звучання проєкту у місті та повертається до мистецької діяльності.


Знимкар — Олександр Осіпов (IG @bebebelkin)

Автор ідеї афіші, знимкар – Павло Іткін

Автор ідеї афіші, дизайнер – Дмитро Алімов

Над матеріалом працювала Анастасія Швець

Друзі! Дякуємо, що читаєте нас!

Нам потрібна Ваша фінансова підтримка, аби далі робити контент, який популяризує Україну та бореться з російськими міфами, маніпуляціями та неправдою.

Моно: 5375 4141 3251 9074

Приват: 5168 7456 1163 3030

 

Ось лінки для миттєвих переказів, якщо не хочеться копіювати номера карток:

Клікай сюди, якщо карта моно. 

Натискай тут, коли приват. 

Раптом хочете підтримати через PayPal, то ось реквізити: romankorzhyk90@gmail.com

А ще у нас є крутий інстаграм – підпишіться, будь-ласочки:

 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Artefact – історія та культура (@artefact.journal)

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *