Відлига: хто читатиме свою поезію 14 березня у артцентрі “Дзиґа”

Лілія Бомко

Поетка, художниця, дослідниця давньої української літератури, аспірантка Львівського національного університету імені Івана Франка. Пишу дисертацію про творчість барокового письменника Йоаникія Ґалятовського.

Народилася 15 березня 1994 р. в селі Лідихів, на Тернопільщині. Вірші опубліковані в альманасі «М’ята» (2018 р.) та в журналі «Дзвін» (2019, 2020 рр.); оповідання – в альманасі «Нова проза» (2018 р.) та на інтернет-порталі ІНФОЛАЙФ (2019 р.); літературно-критичні статті – у журналі «Granice».

**

У дзбані днів скисає слово
мов молоко. Виходить з берегів
і гусне на краєчку мови.
Мовчить.. Мовчи!
Нехай говорить хтось инший
хто з глини ліплений.
Хто може втримати цей плід рідкий
рідким він буде
зливатися з водою.
Зі стріхи капає?
Ще не весна
то мить вертається до сонця
і розсипає нам святе
вінчання слів
старих як світ.

Любомир Серняк

Народився у м. Пустомити Львівської області.

Поет. Учасник і організатор музично-поетичних читань і лекцій «Хороші хлопці фінішують першими» та автор однойменної збірки:

Учасник літературних конкурсів та фестивалів: Книжковий Арсенал, Book Forum Lviv, Файне Місто, Air Gogol Fest, Мистецький фестиваль «Ї», Зелена Хвиля, International Literature Festival Odessa та багатьох інших у більше ніж десятьох містах України. Модератор та лектор літературних презентацій.

Його виступи в основному відбуваються у форматі «Ламповий Кач»,де поезія поєднується із музичним ґрувом та бітами ( музикант KDNP м.Львів).

Переможець літературного конкурсу «Витоки» 2016 від Острозької академії в номінації поезія. Співорганізатор міжнародного театрального фестивалю «Кіт Гаватовича». Готує новий медіальний проект в межах Art.Resistentia.

***

був такий дощ що

трамвайна колія вийшла з берегів

омиваючи наші босі ноги

був такий дощ що

хвилі електричних стовпів

прийняли всіх горобців

до одного

а ми стрибали по цих калюжах зрадливих

допоки не втрапили в кукурудзяне поле

там зрештою і знайшлись

як два маленькі хоббіти

посеред вузької дороги

ти –

з сережкою кольору стиглих динь

я –

із думкою що життя як тінь

і ти живий допоки вона

падає.

Роман Коржик

Поет, журналіст, історик, засновник видання “Артефакт”. Учасник незалежного мистецького об’єднання “Magnum Opus” (2014 – 2017 роки, Полтава). Виступав на “Форумі Видавців” у Львові, виходив до фіналу літературного слему на фестивалі “Книжковий Арсенал” у Києві. Учасник “Мистецького фестивалю “Ї” у Тернополі (2017, 2018 роки), фестивалів “Artgnosis” та “Coda Fest” у Вінниці.

Живе у Львові, працює над дебютною книгою поезій “Панк-рок Ісуса”.

+++

повітря густе мов зірковий пил
опускається на вогкі груди землі
приходять люди до самотніх могил
неначе до бухти пливуть кораблі

привозять сіль хліб та вино
розвантажують трюми заповнених душ
будують там лінії мажино
кургани старі захищають довкруж

і ріки глибокі стишують тік
дерева ламаються мов коштовний кришталь
а небо стискає між хмарних повік
лист металевий – місяцесталь

і сонце черлене немов скелелаз
мотузкою часу вилазить на пік
і ріки вкотре немов напоказ
хребтами води стишують тік

густішає вітер холоне земля
і ллється вином розіп’ята ніч
хрумтить темним хлібом корма корабля
і душі пливуть звідусіль навсібіч…

Юліана Лесняк

Поетка, літераторка, перекладачка. Експериментує з графікою, відеопоезією, прозою, драмою, літературною критикою, есеїстикою. Досліджує прозу Миколи Хвильового. Учасниця різноманітних літературних читань та фестивалів. Лауреатка конкурсів «Гайвороння», «Хортицькі дзвони», «Смолоскип». Поезії публікувалися у часописі «Дзвін», на літературному порталі «Litcentr», у кількох альманахах та колективних збірках.

***
опівночі сади здаються облитими жовчю
опівночі наприкінці серпня поїзд
пролітає крізь божевільні трави
як овід поміж бичів
чорна вовна полів у світлі місяця
блищить вугіллям
і медове тепло піднімається
вгору
виляглі трави змивають з себе

сліди ніг коліс і піску
гостроти кіс і запахів тварин
опівночі наприкінці серпня яблуні в темних
далеких садах
рвуть одна одній з гілок
перші пахучі яблука
і самотній пес
дивиться на ніч
затискаючи у зубах своє гавкання