Twitter Котляревського. Що писав би батько Енеїди, якби сидів у соцмережах

Лишень уявіть собі, що у 18-19 столітті вже існують сучасні технології, соціальні мережі, гаджети й відомі тогочасні правителі, письменники та герої користуються ними. Цікаво, які дописи у Twitter робив би тоді наш славний полтавець Іван Котляревський?

Творці «Артефакту» пофантазували над цим і вирішили розказати вам про життя засновника нової української літератури у стилі біло-блакитної соцмережі, вмістивши кожен із епізодів життя майстра слова у 140 символів.

Реєструючись у відомій соціальній мережі, Іван Петрович обрав собі доволі цікавий twitter-нейм – @Eney1769. Письменник поєднав ім’я головного героя із власного найвеличнішого твору  – «Енеїди» та свій рік народження.

У списку інтересів, полтавець вказав:

 – Копірайт давньоримської літератури, поезія, педагогіка, бурлеск, драматургія. Інколи ходжу у військові походи, збираю козацькі полки, створюю літературні мови.

Енеїда, як ми знаємо є бурлескно-травестійною поемою, написана по сюжету однойменної класичної поеми римського поета Вергілія. Плюс, Котляревський за своє життя встиг і вчителем попрацювати, і пару п’єс написати, і проти Наполеона повоювати. Тому й список інтересів у Івана Петровича такий от вийшов.

Свою ж появу в соціальній мережі, Котляревський оспівав наступним чином:

Ну а далі пішли історії з його життя. Спочатку письменник трохи розповів читачам та підписникам про свою сім’ю, навчання та першу роботу.

Нагадаємо, що герой цієї статті народився у Полтаві в родині канцеляриста — шляхтича гербу Огоньчик. У Полтаві мешкали всі його предки і він любив це місто. Батько служив у Полтавському міському магістраті канцеляристом, дід був дияконом Полтавської Успенської Соборної церкви.

Іван однаково сильно любив батька й діда, тому довго не міг визначитися, яку ж професію то обрати – стати й собі канцеляристом, чи піти у священники. Нудне навчання в семінарії відбило потяг до церковної служби, то ж юний «Еней» почав наповнювати свою «трудову книжку» записами про роботу в канцелярії. Сидяча робота за дубовим столом також не принесла яскравих фарб в житіє майбутнього суперстара укрліту, тож Котляревський стає вчителем. Він працю у сільських поміщицьких родинах, вчить діток багатих і не дуже селян грамоті та математиці.

Військовий обов’язок відриває його від педагогіки й закидає до Сіверського драгунського полку, де молодий полтавець розпочинає, як кадет, потім виростає до штабс-капітана. Нам здається, що Івану Петровичу не зовсім то й хотілося служити. То чому ж він пішов воювати? Ми спробували копнути глибше, і переривши деякі факти біографії нашого драматурга, виявили таке. Будучи молодим вчителем, Котляревський у одному з панських маєтків знайомиться з дівчиною на ймення Марія. Він западає на ту кралю, засипає її квітами, подарунками. Навіть батько Марії добре ставиться до молодого Івана, але є одне але: Марію вже посватав один молодий панок, тому їм не бути разом. Глибоку душевну рану не може залікувати ні римування рядків «Енеїди» ні краса полтавської природи. Івану не лишається нічого іншого, як іти в кадети.

1 квітня 1796 року молодий вчитель записався  у кадети Сіверського полку, складеного з українських козаків колишніх Миргородського й Гадяцького полків. Звісно, він не міг розповісти у Твіттері про свою трагедію, тому трохи й прибрехав, заливши такий ось допис:

Все могло закінчитися смертю, полоном, каліцтвом, та все ж військова кар’єра Котляревського закінчилася успішно.

9 квітня 1798 року Івана Котляревського підвищили до прапорщика, 8 січня 1799-го дали звання підпоручика, 5 лютого – поручика, а 12 квітня 1806-го офіцер став штабс-капітаном. У цьому ранзі, Петрович захищав фортецю Ізмаїл від турків.

За виявлену хоробрість у боях та за уміле виконання дипломатичних доручень його було декілька раз нагороджено, надано чин капітана.

Після бурхливих військових кампаній та походів, герой нашої оповіді повертається до Полтави, і влаштовується на роботу наглядачем в Будинку для виховання дітей бідних дворян.

Дивно це якось виглядає: діти бідних дворян. Останні ж мають бути багатими, дворяни, як не як. Та насправді ні. Дворянство – неоднорідна соціальна категорія, серед них були й бідні, й багаті, і ті, що отримали дворянський титул у спадок, і ті що цей титул заслужили. Слово «дворянин» буквально означає «людина з княжого двору» або «придворний». Дворяни бралися на службу князем для виконання різних адміністративних, судових та інших доручень. В системі європейських уявлень верхівка російського дворянства того часу – такий собі аналог віконтства.

Держава намагалася підтримувати дворян, які розорилися під час воєн, економічних криз. Цар та генерал-губернатори відкривали спеціальні начальні заклади, аби діти бідних дворян змогли здобути належне виховання та освіту.

Два роки Котляревський вчив цих «дивних дітей», аж поки не прийшла нова війна. 1812 рік. Наполеон іде на Росію.

Іван Петрович Котляревський стає на захист рідної Полтавщини, і отримавши дозвіл генерал-губернатора Лобанова-Ростовського, береться формувати у містечку Горошині Хорольського повіту 5-й український козачий полк.

Сам же вчитель «дивних дітей» не брав участь в боях. Вже опісля розгрому наполеонівської армії Котляревський частенько виконував доручення воєнного характеру, катаючись по Європі.  Він їздив із депешами у ставку російської армії, що містилася в Дрездені, двічі вирушав до Петербургу.

5 жовтня 1817 року вже у чині майора офіцер вийшов у відставку та отримав пенсію в розмірі 600 карбованців асигнаціями, додатково до платні, яку йому виділяли, як поважному чину.

За ці гроші Іван Петрович розпивав вино, відпочивав, і займався улюбленою справою – писав та керував театром.

Твіттер_Котляревського 9

Але це була лиш одна сторона медалі життя Івана Петровича. Мало хто тоді знав, що крім театру, колишній вчитель та військовий входить до таємного товариства – Масонської Ложі «Любов до істини». Нам вдалося розшукати докази причетності театрала до діяльності масонів, які він необачно залишив на своїй сторінці у твіттері:

Твіттер_Котляревського 7

Чим займалися полтавські таємні каменярі? У енциклопедії «Полтавщина: Енциклопедичний довідник» вказано:

 – Основна тема бесід у ложі — можливі реформи Олександра І та їх наслідки для Полтавської губернії. На засіданнях йшлося про повернення селян до прав козаків, характер політичних і економічних зв’язків Полтавської губернії з ін. регіонами Росії. Відомості про теми бесід дійшли до царя, який запідозрив в ідеологічній атмосфері ложі сприятливий ґрунт для вияву сепаратистських устремлінь, характерних для певної частини українського дворянства. Олександр І наказав закрити масонські ложі на Україні, маючи на увазі одну — полтавську. Ніяких акцій щодо членів ложі «Любов до істини» вчинено не було.

Проте, військова та політична діяльність Котляревського – то таке. Іван Петрович увійшов у історії, перш за все, як поет, письменник, драматург. Саме такою була його доля. Та ще цікавішою стала доля його літературних творів Котляревського. Ще в семінарії «римач»-початківець писав вірші «малоросійською» мовою до окремого альманаху «Полтавська муха», який пізніше називали сатиричним журналом. Проте широкому колу читачів Іван Петрович відомий передусім завдяки своїй «Енеїді».

Твіттер_Котляревського 10

Над нею Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Праця Івана Петровича  – чи не єдиний твір у Європі, що став народним, бо ця перша високохудожня поема нової української літератури збагатила читача власною, а не позиченою енергетикою. Надзвичайна цінність «Енеїди» полягає в тому, що цим твором Котляревський також довів мистецьку повноцінність української мови, яку до того вважали лише говіркою. Нажаль Котляревському не пощастило розкошувати у статках чи, хоча б, побачити повне видання «Енеїди» в шести частинах. Та же погано фінансували «Енеїду». Пушкіну, приміром платили за рядок платили 25 карбованців. Петровичу давали копійки.

Твіттер_Котляревського 11

Наш Котляревський за свою поему-бурлеск із спеціальним україно-російським словником на тисячу (!) слів, яку від переписував 25 років, правив гонорар мінімум 2000 крб. А московські видавці пропонували… менше половини. Маючи пенсію в 600 крб. на рік, відставний майор Іван Петрович Котляревський так і не продав свою виплекану “Енеїду”. Чому?

Він вклав у неї всю душу. Тільки побутова лексика із найрізноманітніших семантичних груп містить в тому творі сім тисяч слів. Наприклад, 13 слів і словосполучень використовує автор, аби змалювати портрет Сівілли, «бабищі старої», 16 – щоб відтворити зовнішність Харона.

Та найбільшої слави «Енеїда» здобула в народі. Навіть полтавські футбольні фанати зробили кавер на перші рядки відомої поеми:

Ультрас

А ми просто радіємо, шо Іван Петрович Котляревський зареєструвався у Твіттері. Читайте його твіти!

Тепер ми можемо швидко згадати основні факти його біографії, прочитавши їй у такій короткій та зручній формі, як твіт на 140 символів.

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *