Романи про віртуальну реальність: take me away, now!

2017 рік ознаменувався появою цілої низки романів про віртуальну реальність. Один за одним вони займали топові позиції у списку бестселерів New York Times, а на цьогорічному Комік-коні навіть оприлюднили трейлер першої екранізації твору на таку тематику. У цій статті я порівняю 3 романи, з’ява яких викликала найбільший та інтерес, та поясню, за що у них можна «втікати» так само, як їх гіки-герої втікали у світ віртуальної реальності: «Першому гравцеві приготуватись» Ернеста Кляйна, «Warcross» Марі Лю та «The Eye of Minds» Джеймс Дешнер.

Disclaimer: українською зараз видано лише «Першому гравцеві приготуватись», але автор статті настійливо рекомендує атакувати фейсбук хештегом #видайтеукраїнською, а також читати твори в оригіналі

Першому гравцеві приготуватись

«Першому гравцеві приготуватись» – роман-ода популярній культурі. Якщо ви гік, в душі бачите себе Геральтом із Рівії чи говорите цитатами із «Назад у майбутнє», це роман для вас. У ньому людство перекочувало із перенаселеної і голодної реальності в «ОАЗу» – досконалий світ, де можна вести повноцінне життя, а єдиний зв’язок із реальністю забезпечують тактильні рукавички та візор. Оповідь починається по смерті творця «ОАЗи», ексцентричного Джеймса Халлідея, який заповідає усі свої статки і володіння «ОАЗою» тому, хто першим знайде пасхальне яйце, заховане у ній. Щоб дійди до яйця, треба знайти три ключі , а для цього – пізнати самого Халлідея, тож цілі покоління присвятили себе вивченню «Альманаха Анорака», щоденнику Халлідея. Серед них і головний герой Вейд, більш відомий у грі як Парзіваль.

У романі ви знайдете незліченну кількість детальних згадок про культуру вісімдесятих, песимістичну реальність, що загрожує віддалено і нам, і – чого не знайдете в інших романах – корпорацію, що намагається виграти «ОАЗу», створюючи цілу армію безликих аватарів-героїв, що діють за правилом «гуртом батька легше бити» і не гребують грати брудно. Світ (навіть два світи – реальний та віртуальний) роману цілісний і не обтяжує проблемами, що загнали людей в ОАЗу. Взаємодії героїв віриш, як і тому, скільки на кону. Приємно вражає, що навіть у віртуальній реальності герої не перетворюються на цілковиту Мері Сью, а коли використовують хакерські здібності, це не гра у деміурга і не підірву-пентагон-одним-рядком-коду.

Зацініть також трейлер екранізації:

Особливо сильним гіківським духом раджу подивитись відео від IGN, що розшифровує усі пасхалки у трейлері:

Warcross

 

«Warcross» Марі Лю уже 15 тижнів тримається у списку бестселерів New York Times. Раніше відома за двома трилогіями, одну із яких («Legend» «Prodigy» «Champion») можна купити в Україні російською у магазинах «Клубу сімейного дозвілля» (тут теж можна вставити гнівні хештеги і кропити ними фейсбук, як священик у День всіх святих), в новому романі Лю переносить нас в Японію, де живе творець легендарної гри «Warcross» – двадцятиоднорічний Хідео Танака. Головна героїня – дупонадиральна хакерша-мисливиця за головами Еміка Чен, що, полюючи за черговим недохакером, вламується у «Wardraft» – офіційний відбір до турніру з «Warcross». Тут її помічає творець гри і посилає по сліду того, хто намагається зірвати наступний турнір. Слід відзначити, що завдяки досвіду роботи у ігровій індустрії, Марі Лю зуміла придумати динамічну механіку гри: у «Warcross» змагаються між собою команди, ціллю гри є захопити прапор команди-суперника, а функції членів команди різняться – Капітан скеровує команду, Архітектор маніпулює згенерованим для двобою світом, Злодій краде powerups i collectables, Боєць знешкоджує гравців протилежної команди, а Щит захищає команду від чужого Бійця. Книжка Лю – хороший приклад того, як треба добре писати. Навіть якщо ви не захоплені анотацією, текст затягне вас. «Warcross» переплюнула мої очікування, а кліфхенгер у кінці змушує вас нервово перевіряти інстаграм Марі Лю, чекаюxb на новини про сиквел і лайкати анімешні ілюстрації, які створює сама авторка. Рекомендую почитати Марі Лю.

Ще одна «родзиночка» книги – обкладинка. Вишенька на торті young adult літератури.

 

А якщо вас кидає в жар від супергероїв, то вам варто знати, що Марі Лю є одним із авторів, що готують новелізації історій відомих супергероїв, і їй дістався Бетмен!

The Eye of Minds

 

Джеймсу Дешнеру із його «The Mortality Doctrine» серією треба віддати належне – першу книгу циклу він опублікував ще у 2013, а третя й фінальна книга з’явилась у 2015. Дешнер, відомий широкому загалу завдяки серії «Той, що біжить у лабіринті» (гей, у видавництві «КМ-букс» вийшла українською третя частина, «Ліки від смерті», саме під прем’єру екранізації, тож хутко в книгарню!) не відступив від своєї типової форми оповіді – світ динамічний, герой втрапляє у м’ясорубку подій, що з кожним розділом пришвидшують оповідь, антагоністи живі, б’ють героїв нещадно, а архіантагоніст порве світосприйняття головного героя на британський прапор при першій же зустрічі.

У першому романі серії Дешнера – «The Eye of Minds» – ми знайомимось із Майклом, хакером, що більшість свого часу проводить у VirtNet, віртуальній реальності-копії справжнього світу, чільне місце в якій займає Lifeblood – гра, у якій ще ніхто не вигравав. Майкла, а також його друзів Брайсона і Сару наймає VNS (VirtNet Security), аби ті відшукали Кейна – хакера, що змушує гравців здійснити самогубство у VirtNet і заразом у реальному світі (короткий гайдлайн: доступ до VirtNetу відбувається через труноподібні бокси і чіпи у голові гравця. Кейн змушує гравців виривати свої чіпи, ото поганець!). У романі вас чекають недитячі кліфхенгери і найголовніший із них змушує тихенько плакати в куточку з глобальності і безповоротності сюжету, коли карти розкрито.

А Ви хотіли б бути героєм у віртуальній реальності?

Автор: Daria Piskozub