П’ять найочікуваніших перекладів, які представлять на Книжковому Арсеналі

Цьогорічний Книжковий Арсенал представить майже весь спектр сучасної літератури – від «прикладного» сегменту науково-популярного жанру до суто художніх бестселерів з вітчизняного та зарубіжного ринку, розповідає письменник Ігор Бондар-Терещенко.

---

Стівен Кінг. Аутсайдер. – Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2019

Крім втручання потойбічних сил, цього разу американський класик і король жахів пише про кошмар, присутність якого в повсякденному житті цілком реальна. Новий роман Кінга розповість про тренера Дитячої ліги з бейсболу, якого звинувачують у зґвалтуванні і вбивстві 11-річного хлопчика. Цей самий Террі працює викладачем англійської мови, виховує двох дочок, та й взагалі здобув славу одного з найпопулярніших жителів міста. Однак після звинувачень жителі міста вже налаштовані проти нього.

Торґні Ліндґрен. Пьольса. – Видавництво Анетти Антоненко, 2019

З одного боку, цей роман можна зарахувати до жанру дорожньої історії. З іншого, з уваги на те, що, за сюжетом, мандрівний торговець та місцевий шкільний вчитель вирушають на пошуки досконалої пьольси, книгу можна так само зарахувати до кулінарного детектива. І хоч при цьому варто пояснити, що загадкова пьольса – це традиційна шведська страва з подрібненого м’яса та овочів, але роман виявляється більш глибоким і психологічно напруженішим чтивом, ніж опис незвичайного гастрономічного туру. Хоч про їжу тут чимало.

«Доки Лінда неуважно гортала його записи, він розповів їй про свиней, яких вирощували за часів Сталіна, Черчилля і Пера Альбіна Ганссона, про кишки, білі від смальцю, про ковбасний фарш, який вимішували руками і який був такий масний, що товщ з нього аж скрапував – зайве навіть було вдягати взимку рукавиці, щоб захистити руки від холоду».

Утім, події відбуваються наприкінці 1940-х, коли віддалені села на півночі Швеції, знані величезною кількістю рецептів пьольси, потерпають від туберкульозу. І мандрівка наших героїв виявляється небезпечною пригодою, учасники якої з часом розуміють, що їхні пошуки – це гра зі смертю, оскільки шукають вони щось більше за рецепт екзотичної страви.

Алі Сміт. Готель Світ. – Х.: Фабула, 2019

Цей трагікомічний роман про мережу готелів Глобал – насправді книга про смерть, що оспівує життя і книга про життя, що оспівує смерть. За сюжетом, шістнадцятирічна дівчина, старша з двох сестер-підлітків в звичайній родині в провінційному шотландському містечку, влаштовується підробити на канікулах нічною покоївкою. І в другу робочу зміну гине безглуздою смертю, гідною премії Дарвіна – залізши у кухонний підйомник, який зірвався в шахту з четвертого поверху.

Трагікомічність же оповіді в тому, що мова ведеться від імені померлої, яка з гумором розповідає, як їй тепер ведеться.

«Мені так бракує серця. Я так скучаю за його стукотом, за тим, як воно розганяє тепло тілом, не дає мені заснути. Я тиняюся тут із номера в номер і дивлюся на ліжка, зім’яті після кохання й сну, потім на ліжка, застелені й готові, знову в очікуванні, коли в них сковзнуть тіла».

Неприкаяна душа, голоси з потойбіччя, картання рідних і близьких – усе це звучить постмортальною симфонією смерті, яка виконується заради життя.

Лукаш Орбітовський. Голова змія. – К.: Видавництво Жупанського, 2019

Про автора цієї збірки часто кажуть, що це польський Стівен Кінг, а сам письменник жартівливо називає себе «Люком Скайвокером польської літератури». Загалом ця книжка є своєрідним зрізом його творчості, віддзеркалюючи сучасні тренди гри на літературному полі багатьох жанрів – від хоррору і містики через соціальну драму та жорсткий реалізм аж до магічного реалізму та елементів глибокого психологізму. Тож всі дванадцять представлених у збірці оповідань, що подаються за хронологією їх створення, є важливими точками на мапі творчої біографії автора, а також розуміння суті сучасної літератури.

«Макс заплющив очі й пережив дивне відчуття спустошеності: з його шкіри виливалася чорна сеча, утворюючи навколо отруйну ка­люжу. В цій багнюці плавали Рафаель з Ель Ґреко, Шекспір з То­масом Манном, Біблія з усіма іншими святими книжками, самі святі, розчинені й сліпі, а також – Мадонна, Борат і Крістіна Агілера. Відділилися книжки й відеокліпи, аж поки Макс не за­лишився один під сонцем – і не знав, що це над ним».

Стівен Гайтон. Соловей не дасть тобі заснути – К.: Нора-друк, 2019

Війна не відпускає героя цього захопливого роману протягом усього життя. Маючи бойовий досвід з Афганістану, він, американський вояк з грецьким корінням, навіть у мирному житті, прибувши на Кіпр для реабілітації, продовжує свій нерівний бій. Звісно, у мареннях, але для читача вони надто реалістичні. «На світанку рота виступила в долину, рухаючись дорогою, занадто вузькою для бронетранспортерів, бо по обидва боки». Звичні кошмари, кохання до турецької журналістки, яка так само зазнала у житті поневірянь – усе це контрастує, зблискує яскравими флешбеками і нарешті завершується  трагічним інцидентом.

 

В результаті наш герой змушений тікати до колись популярного греко-кіпрського курортного містечка, покинутого після турецького вторгнення у 1974 році. Там він приєднується до громади вигнанців, загубленої у руїнах, потонулих у заростях. Здавалося, тут він міг би нарешті знайти спокій і умиротворення, зцілившись і закінчивши власну війну з примарами минулого, але комусь явно не до смаку ця ідилія посеред руїн. Наслідки воєнного минулого даються взнаки навіть у цьому раю для вигнанців.