Невідомі відомі. Ліда Палій – українська поетка з Канади
Ліда Палій народилася в Стрию 1926 року, але увесь час жила у Львові, де й закінчила середню освіту. Після Другої світової війни студіювала у Мюнхені, а у 1948 році емігрувала у Торонто, де і закінчила студії в Онтарійському коледжі мистецтв. Мешкає в Канаді.
“Поезія Ліди Палій підкреслено інтимна, меланхолійна і ретроспективна. Її лірична потужність зумовлена вишуканою образністю, а синтаксична манера, хоч і підпорядкова віршовій дисципліні, не скута канонічною прозодією. Її словник вільний від новотворів, зате використаний неконвенційно, незвично. Ліда Палій – поет повторного самотворення. Вона не спостерігач довколішнього світу — вона сама мікросвіт, який реалізується у власному слові.”, — вважає Іван Фізер, літературознавець.
Публіуємо її вірші у рамках спецпроекту літературного роз’єднання “Грань” #невідомі_відомі.
Магнолії
Старинна хата східнього побережжя
всотала чорну м ’якість плюшу ночі
і тільки, коли ведеш мене по старих сходах,
світла стрибають у дзеркалах і скляних оздобах
античних меблів.
Ми підхмелені, а за вікном вже засвіт
і важко пахнуть маґнолії
пружкі, мов тіло молоде.
Тоді то ранні птахи нагадують про кінець
того, що ще не почалося.
*
Позавчора ти обіцяв приїхати,
приготувала літо й сонце,
а тебе немає.
Вчора ти обіцяв приїхати,
найняла хор пташиний і виростила квіти,
а тебе немає.
Сьогодні ти обіцяв приїхати,
я приліпила незабудьки до зіниць і погарнішала,
а тебе немає.
Завтра ти обіцяв приїхати,
сльозами красу змила,
не зосталось ні уст ні очей на обличчі,
а тебе немає.
Післязавтра ти обіцяв приїхати,
я впала на дно криниці болю в моєму саду,
бо вже не вірю, що ти приїдеш.
Осінні листи
(фрагменти)
Хмара лизнула місяць,
і він почав виблискуватись.
*
Дощ тупими цвяхами
розпинає кленове листя
на чорнім бруку.
*
На ржавих циферблятах дерев –
тільки декілька хвилин до зими…
Post a comment