Молода поезія Львова: 13 персоналій

Про молодих поетів не часто говорять. Більше того, не рідко вони залишаються поза увагою взагалі, перебуваючи лише у певних колах. Львів – місто літератури, як кажуть. У нас є прекрасні видавництва, відомі на всю країну і за її межами поети і поетки, письменники та письменниці, у нас є Форум Видавців, минулого року у Львові відбувався 83 Міжнародний Конгрес ПЕН тощо. Але що відбувається із молодою поезією у Львові? Яка вона? Хто її представляє? Завдяки кому у місті відбуваються різного роду читання та поетичні перформанси? На ці та інші питання відповість наша добірка.

 

Михайло Жаржайло

Народився 7 квітня 1988 року в м. Рівне. Живе і працює у Львові. Поет, автор збірки «міліція карми» (2014), лауреат конкурсу «Смолоскип» (2012), учасник кількох поетичних антологій.
Друкувався в журналах «ШО», «Воздух», онлайн-часописах «Radar», «Salon Literacki», на порталі «Litcentr» та ін. Співавтор медіаперформансу Aether: mediacollaboration in real time. За віршами Михайла поставлено міні-виставу «Ріка мертвого генерала» у виконанні львівського театру «Склад 2.0». Окремі вірші перекладалися польською, білоруською, німецькою, російською та англійською мовами.

*

книга що пережила дощ і ніч
більше не та якою я її знав

пальці перевіряли край сторінок
попри цвинтар

мовчки пила
в’юнка хвиляста
до ранку висохла

нетілесні відкриття
начебто вглиб наближатися

зустрічні збільшуються минають
і якщо не озиратися
продовжують збільшуватися

що менше простору то кращі
обставини для розмови
кімната або кишеня

архістрата
крізь товщу води
двічі

 

 

Назар Данчишин

Народився 1 березня 1992 року у місті Львові. Тут і мешкає сьогодні. Лавреат Усеукраїнського поетичного конкурсу «Гайвороння-2017». Поезії друкували в часописі «Дзін» та альманасі «Лемківський календар». За час аспірантури ( ЛНУ ім. Івана Франка, 2014-2017) написав дисертаційне дослідження на тему «Поліфонія поетичних світів Ігоря Калинця, Грицька Чубая та Романа Кудлика». Музикант (геві-метал гурт «Poltva sharks»). Учасник проєктів «Сектор критики», «Книжкова шафа», дописувач інтернет-видання «Артефакт». Є організатором і співорганізатором різноманітних літературно-мистецьких заходів (зокрема «Тримай 5! Вечір п’ятьох поетів»). Час від часу коректує рукописи книг «ВСЛ» (зокрема, «Яблуко в тайстрі» Валерії Чорней, «Дар Гумбольдта» Сола Беллоу).

 

ПРИЧАСТЯ

І
здираю зі себе суху шкіру грішника
аби кров’ю почути
що ТИ з-під мурів пульсуєш
аби кров’ю почути ЩО ти
з-під мурів пульсуєш

– напевне так зі стін собору Софії
зішкрябували шар пізніх розписів
які за черствими шкоринами століть
хоронили тіло автентичности

червоний хліб нашої причетности

ІІ
ось і жона ховає під одежею сніг
ось і земля ховає піді снігом одяг

і обидві дочікуються
мужа з порожніх ікон

кажу Отче
не зроби й нас порожніми

такими порожніми
аж видимими
не зроби

ІІІ
отець гортає ріку;
отець уважно перечитує рибу,

і м’язи води гострішаючи
дзвонять в очі його берегів:

«лікарю, зловили щось доброго?»

– а він самі гріхи виймає…

 

 

Поль Щепан

Патріарх СЗП і Літературної Розорганізації “Грань”. Співзасновник і учасник поетично-візуального проекту “Стихійні”. Поет, публіцист, прозаїк, ідеолог культпроектів-перформенсів “U.R”, “U.R.READ”, “Чорна весна”, “Точки доторку”. Фіналіст поетичного конкурсу “Гайвороння”(2016). Учасник пост-панк формації «SKORBOTA». Публікувався в журналах “СКАЗ”, “Філео-Логос”, а також у збірці “Три-літри”(КРОК 2013). Учасник поетичних читань в рамках літературних фестивалів “Березневі коти”, Мистецький фестиваль “Ї”, “Форум видавців”, “CODA fest”, “Зелена Хвиля” та ін.

 

.p2in

ми знаходимося з тобою за
завісою
погляд твій ковток субстанції
з крижаного повітря й
коньяку
розлитого тілом розігрітим
і розтертим ароматом
просякує кожну секунду
незраненої миті контакту
слова тануть втомою у пересохлому
горлі
слова перевтілені в музику
відбиваються від кожної грані
всередені мозку
я насилу шепчу
в думках
о боже як ти в мені болиш
цей погляд останнє що хотілося б
вивчити
й розповісти собі перед падінням
вниз
головою
й падалось би повільніше
хай навіть із болем
твоїм у мені

 

 

Марта Мохнацька

Поетка, перекладачка; народилася в Гусятині 1993 року, вірші публікувалися на порталі Літцентр, polutona, брала участь у конкурсі «Ватерлінія-2013» (дипломант), Міжнародному літературному фестивалі в рамках Форуму видавців. Живе і працює у Львові.

 

***

наслинивши роздвоєний
кінчик нитки
просиливши її 
у вушко

величезна баба
примружує одне око
й 
нанизує нас : 
тата-опенька
маму-опенька
й 
ще двох дрібних
яких до супу — і то не даси

і ми висимо
пахнемо на всю хату
чекаємо Різдва

 

 

Володимир Кауфман

Поет. Зростав у шахтарському містечку, де мав вікна з видом на терикони. Від 2013-го року мешкає у Львові. Воліє писати про місто і бідолах, які там оселились. Відомий літературознавець Богдан Пастух щодо поезій Кауфмана пише таке: ” В рядках Володимира Кауфмана відгомоном б’є досвід Йозефа Рота, його темного світу відчаю і безнадії, закритої клітки, в якій б̓ється людина, наче заляканий звір, а у фіналі потрапляє в чорну, вологу землю” У 2017 році закінчив філологічний факультет, досліджував творчість В. Підмогильного.

 

“французька пісенька”

до ранку ми відчищали
сажу з її легень

в неї завтра весілля
і сукню вона має вдягти найбілішу

Рене позичив їй серце
і я теж позичив їй серце

на її весілля ми не прийдемо
я і Рене скляніємо 
без сердець

Анна Ютченко

Народилась у Полтаві, зараз живе у Львові та навчається у Школі журналістики УКУ. Учасниця полтавського мистецького об’єднання Magnum Opus. Фіналістка «Молодої Республіки Поетів» (2014, 2015 рік) та поетичного конкурсу «Гайвороння» (2015, 2016 рік). Учасниця низки фестивалів, серед яких «Форум видавців» (Львів), «Artgnosis» та «CodaFest» (м.Вінниця), «Cyclop» ( Київ), «Трикутник» (Коломия), «Зелена хвиля» (Одеса). У 2016-ому році стала однією з двох кандидатів від України, яких національний «ПЕН-клуб» подав на міжнародний конкурс «Нові голоси».

натюрморт

згодом ми почали забувати назви всіх речей
тінь стільця ти плутав з тінню шафи
а я повторювала що це мало статись
рано чи пізно

на нашому столі лежав місяць
ступлений мов ніж
за тінню його виднілись рани
але тільки він один з усіх речей
нагадував про наше існування

Роман Коржик

Письменник, журналіст, історик. Головний редактор журналу «Артефакт», аналітик видання Syla.news. Живе та працює у Львові. Учасник панельних дискусій, літературних подій «Форуму Видавців» та поетичних слемів «Книжкового Арсеналу». Брав участь у  мистецькому фестивалі «Ї» (Тернопіль, 2017),  фестивалі «Artgnosis» (2015) та Coda Fest (2016) у Вінниці. Співорганізатор літературного туру «Кілометри почуттів» (Ужгород,-Мукачево-Хуст-Львів-Івано-Фраківськ-Тернопіль-Чернівці-Луцьк-Київ-Лубни-Полтава, 2013-2014 роки). Член Незалежного мистецького об’єднання «Magnum Opus» (м. Полтава), організатор концертів, літературних подій у Центральній та Західній Україні. Грає у панк-рок гурті «Раптовий Сніданок», музично-драматичному проекті «Коржик і котики», читає авторські лекції з історії.

#

місто
чорне як зерня старого горіха
що у пожежі тіло своє тримало
ти дивишся до мене
сотнями вогнів
і ніколи не лягаєш спати

і ніколи серця свого не спиняєш
сіру кров асфальту
капілярами вулиць переганяючи

і птах душі твоєї
пливе водою небесного озера

і бачить сотні вогнів
а сотні вогнів погляд свій звертають до птаха

і тиху молитву любові співають

 

 

Яніс Сінайко

Народився в 1990 році у Львові. Вірші та переклади опубліковано у низці українських та зарубіжних видань, Автор книги “Ангел-конструктор” (видавництво “Лоція”, Київ, 2017). Довгий список Премії Аркадія Драгомощенка (2015, 2017).

 

***

даже будучи погребёнными 

глубоко под

завалами старых снимков

 

они

всё так же заметно

шевелятся

 

тяжёлые 

прижимая к себе 

тишину

отдалённо похожую на

позвоночник животного

 

 

Ростислав Кузик 

Поет, літ.організатор, автор лірики для metal-виконавців. Співзасновник та учасник поетично-візуального проекту “Стихійні”. Переможець Всеукраїнського поетичного конкурсу “Гайвороння” (2016), переможець поетичного батлу від СТМ на Форумі Видавців (2017), фіналіст Гранд Гайвороння (Форум Видавців, 2016), фіналіст Молодої Республіки Поетів від Форуму Видавців (2016). Учасник низки літературних та мистецьких фестивалів: Форум Видавців, Книжковий Арсенал, Арт Фестиваль «Трикутник», «ТуСтань», «CodaFest», Фестиваль «Ї», «АртВізія» тощо.

 

піврозпад

щось клубочилось в темряві
стукало
мов сон у двері свідомості
зростало
блимало незбагненним світлом
мов очі померлого

приходило до мене
мов спогад
мовчало
мовою вологою та чорною
ніби земля
вростало у мене
і ходило слідом
ховаючись в тіні

так ми і стояли іноді
по різні сторони світла
по різні сторони
дзеркала
чужі та безмовні

і коли перший із нас
вимовив слово
другий вже спав
у земляній норі
так і не згадавши жодного слова
спав
і бачив
лише
беззвучні сни

 

 

 

Ольга Перехрест

Журналістка, письменниця, киянка у Львові. Випускниця Українського католицького університету. Лауреатка конкурсу «Смолоскип» у 2017 році (ІІ місце), фіналістка Молодої Республіки Поетів (2013, 2014) та поетичного конкурсу Dictum (2015). Фіналістка конкурсу художнього репортажу «Самовидець» від видавництва «Темпора»(2015). Учасниця Форуму видавців, Книжкового арсеналу, фестивалів «Ї», Artgnosis, Codafest, Березневі коти.

 


ось чорний шов електромережі
мов на панчосі – з заходу на схід.
весна встає і йде за гаражі
щоб вполювати світ-
ло. росте трава у підлітковім серці,
росте чуже волосся. у люстерці – 
жіночі фарби юного лиця.

ніби прямуєш на кінець з кінця
у мережі міждротяних мережив;
і так: без гальм, без гамору й обмежень
у теплій плутанині підворіть,
де жевріють слова, мов сигарети, в мить
вриваються на вулицю вірші. віншують
славу вивихнутим дітям, допоки ті
не сильно розкошують.

бо ніде правди діти:
така щораз весна, що де б її подіти,
така була весна, що ні собі, ні людям,
така собі сама ні в правді, ні в облуді
не виросла. нема на неї ради
і рими.

і ніби діти у квача з святими
все граємо (в той час, як грають ті вар’ята).

така велась весна, яка триває досі:
із крейдою в руках, із фарбами в волоссі,
розкрита навсібіч. лиш вулиця розтята: 
в ній світиться кімната
дірою у панчосі.

 

 

Аліна Звіздецька

Українська поетка, дизайнер, художник. Народилася 19.01.1991 р. у м. Рівне. Дитинство провела в містечку Кути на Гуцульщині. Закінчила Косівське училище та інститут прикладного та декоративного мистецтва (2006 — 2012 рр), а також Львівську національну академію мистецтв (2012 — 2014 рр). Живе і працює у Львові.

 

***

 

куди б я не заходила –
світ проступав крізь мене
як поцілунок озера
дзеркально відбиваючись в небі
час розтікався в о́брази
і у свої кольори
про все
слова лягали на відчуття
мов на музику
таку сиру і геніальну
як вітер
все це цвіло і горіло
і квітень
і світло
променем лилось всередину
розсікало висвічувало
все до само́го початку
і музика слів на вітрі
трапляючи в промінь
визвучувала
щось головне
щось відверте
ми були такими простими
коли дозволяли
собі і світові
бути єдиним цілим
розділяючись всього лиш поверхнею
двостороннього дзеркала
ми були такими красивими
коли наші музики
звучали
для кожного з нас
одночасно

 

 

Ірина Юрковська 

Літредактор, журналіст. Рідне місто – Львів. Закінчила польську філологію у ЛНУ ім. І. Франка, зараз навчається на магістратурі за спеціальністю «літературна творчість». Каже, що поезія – це те, що ніяк не вдається означити у своєму житті, проте знає напевне, що без неї не було б нічого.

***

Усі ці старі речі
маліють, сліпнуть,
вростають у вологу веранд,
і вже тоді, коли темніє так швидко, що не вмієш
вхопитись за контури будинку навпроти –
перебираєш в руках 
вервичку з голосів,
що зібрала із незнайомих вулиць, 
і тулила до себе – 
зігрітися.
Ось знову
маленьку скляну кулю
в сухих долонях крутить той, хто 
приходить сюди надвечір, – 
усі ці старі речі розкидані,
без адрес і дат народження,
тільки запах живе,
поки є м’який контур
в павутинні тривожної пам’яті.
І те, що знаходиш в кишенях
після подорожей з однаковим маршрутом, 
приносиш на кілька холодних днів,
а потім лишаєш, 
навіть коли потеплішає.
Усі ці старі речі
говорять більше, ніж можеш слухати,
поки тіні, чужі і розхристані,
ділять сон нерівними кроками.

 

Ско Рик

24 роки, поет, організатор, культуртрегер. Учасник багатьох мистецьких фестивалів (у т.ч. Фестиваль “Ї”,  “Форум Видавців”, “RazomFest”). Автор двох поетичних збірок: “lustra” (2015) та “масиви” (2016) Учасник мистецьких формацій “АлЧА” (2008-2010), “h&s” (2010-2012) та “лід9” (2013-…) Співзасновник “h&s” та “лід9”, організатор літературних вечорів та слемів з 2009-року (більше 70-ти подій).

D.

І не залишиться
нікого, лиш ти,
Що зголосилась затанцювати зі мною.
Впевнений павучок на милицях,
Голос епохи, котру ніхто не помітив, бо
Не хотіли більше бачити бога на своїй вулиці,
Як сніг, що, як пам’ятаєш, бачив землю через приціл,
Перед тим як падати.
І я їздитиму крізь товщу такого снігу, чи навіть, коли
Стануться зими коли ніякого снігу не станеться
До тебе, поплакати на твоєму плечі,
Мій внутрішній автор мене виправляє – на одному із твоїх пліч.
І я, стискаючи зуби, сам собі сперечатимусь:
– Навіщо тобі я здався, нащО тобі мої сльози
– їдь і не сперечайся. Сам все зрозумієш невдовзі.

І час іде, а нам кажуть що час покаже
Якусь цікаву феєрію, потрібно тільки…
Три крапки. Відправити смс, чи оплатити свої комунальні.
Настільки незв’язно плакати врізнобіч
Ти ще не навчився,
Потрібно було все ж таки слухати бабцю і поступати на театральний.

Танцюй зі мною сестро, і нехай
Мої сльози розіб’ються на мізерність об твої гострющі плечі.
І я стану хоч трошки доречним.

Молода поезія Львова не закінчується тринадцятьма іменами, вона не поміститься в рамки добірок. Вона взагалі часто виходить за рамки і це чудово.

Ростислав Кузик

1 Comment

  • Алекс

    Набір “глибодумних” і пафосних сентенцій, за якими нічого не зрозуміло, але схожих на поезію, часто білим віршем, бо римувати тяжко , окрім двух дарувань, у віршах яких ще дихає життя : це Марта Мохницька і Ольга Перехрест. Творчих успіхів та визнання всім іншим!

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *