Король горрору. ТОП-5 книг Кінга, які повинен прочитати кожен

За своє життя Стівен Кінг написав більш, як півсотні романів та ще 5 науково-популярних книг. Не читали жодної? Не біда – ми вам підкажемо, на які романи короля горрору треба звернути увагу в першу чергу. 


1. “Сяйво”

Напевно, про цей твір знають навіть ті, хто не цікавиться творчістю Стівена Кінга. Це – одна з найпопулярніших та найстрашніших його книг. У ній розповідається про те, як сім’я на зиму переїхала в готель, щоб регулювати опалення, адже перші відвідувачі з’являться тільки навесні, а залишати це місце без людей не можна. Ось тільки навряд чи хтось підозрював, що тут вже живе зло. Найзнаменитіша екранізація роману – це славнозвісна робота Стенлі Кубрика. Та Стівену Кінгу вона взагалі не сподобалася, пише видання YABL. 

Насправді у Кубрика вийшло зробити фільм про те, як у навіженій людині прокидається безумство. А книга розповідає про те, як зло – абсолютне і чисте – повільно, ложка за ложкою, може виїсти мозок буквально кожному. Тому “Сяйво” –  один із найбільш страшних романів Кінга. Зло в романі – безлике, невидиме. І це найжахливіше.

Цікаво, що ідея твору з’явилася у автора під час сну в готелі “Стенлі”, Колорадо. У кошмарі його син біг коридором від чогось надприродного. Пишучи цей роман, Кінг хотів позбутися негативної енергії та нав’язливого бажання завдати шкоди власним дітям. Так і народилося “Сяйво”.

2. “Керрі”

Це – один з перших романів Стівена Кінга, рукопис якого він навіть викинув спочатку, та від “загибелі” майбутній бестселер врятувала дружина письменника. Завдяки цьому ми можемо прочитати історію про дівчинку, у якої з’явилися телекінетичні здібності. Ось тільки живе вона з дуже релігійною матір’ю.Через це з неї постійно знущаються однокласники. Одного разу їх жарти зайшли занадто далеко, і Керрі не витримує…

Саме цю книгу “короля жахів” можна назвати найбільш реалістичною серед усього жанру. Чому так? У більшості романів про підлітків страшненька дівчинка, яку ненавидить вся школа, всередині біла та пухнаста. У неї складне життя, але вона любить читати книжки, вечорами переводить бабусь через дорогу та мріє про крутого хлопця. Але історія Керрі реальна саме тим, як вона реагує на цькування. Кінг не фотошопить співчуттям її прищі і не населяє її внутрішній світ рожевими єдинорогами. Керрі відчуває, рухається, думає так, як поводиться проблемний підліток. Вона не розуміє, за що любити маму і за що жаліти однокласників. Всередині дівчини буквально вибухають гормони, помножені на жорстоку образу, і тому фінальний бум телекінезу – більш реальний і щасливий фінал, ніж рівна шкіра, хлопчики та єдинороги.

Кінг написав справжній феміністичний роман, мораль якого така: менструація – не привід для жартів, негарна дівчинка – не слабка. Смерть неминуча, та якщо погано себе поводити (особливо з дівчатками), вона постукає у ваші двері дуже скоро.

3. “Воно”

Дуже часто Кінг пише романи не зовсім про те, про що в них йдеться на перший погляд. Можна, звичайно, читати “Воно” виключно як культовий горор: хто ж не знає Пеннівайза? Але історія про те, як в каналізації маленького міста Деррі почала жити смерть, – не найцікавіше, що є в цьому романі. Відірвані руки, клоун, паніка – це лише димова завіса, за якою можна розгледіти твір про жахи дорослішання і цінність дружби.

Історія семи друзів – Білла, Едді, Майка, Беверлі та інших – складається з двох частин. Перша частина – діти дорослішають, дружать, ходять до школи і намагаються розібратися в собі. Друга – діти борються зі злом, якого зовсім не помічають дорослі. Перша історія, хоч і невідривно пов’язана з другою, набагато цікавіша і зрозуміліша. Дійсно, яка ймовірність того, що у тебе з туалету вилізе чудовисько? А ось із забіяками стикалися майже всі. І, напевно, кожен знає, що вони страшніші, ніж якийсь клоун.

4. “Куджо”

За сюжетом роману улюблений пес юного Бретта, сенбернар Куджо, підхопив сказ. Не знаючи про це, Брет їде з мамою до її рідних в гості – він знає, що іншого шансу вирватися з-під контролю грубого батька може і не бути.

А тим часом дружина Віка Трентона, рекламного агента, зраджує йому, і він дізнається про це. Подружжя не встигає помиритися, як Віку доводиться їхати у справах. Дружина, Донна, бере сина і їде машиною до автомайстра. Біля його будинку машина стає несправною, і Донна розуміє, що не може з неї вийти, оскільки поряд бродить скажений пес, який вже загриз декількох людей…

Книга тримає читача у напрузі аж до самого фіналу. Несподівано у романі відбувається буквально все. Ти вже звик до героїв, до їх характерів, до ходу думок, і, здається, знаєш, що відбуватиметься далі. Але ні – часом вони приймають такі рішення, від яких волосся стає дибки.

Цікаво, що така ідея для твору прийшла до Стівена Кінга через реальну сутичку із сенбернаром. За словами автора, він був настільки п’яний, коли писав цей роман, що досі не пам’ятає, як це відбувалося.

До речі, пес Куджо в декількох моментах згадується не у одній книзі короля жахів. Скажений сенбернар, який убив кількох людей присутній у романах “Потрібні речі”, “Темна половина” і “Кладовище домашніх тварин”, а також у повісті “Сонячний пес”.

 5. “Темна вежа: Шукач”

Це – перша книжка зі славнозвісної епопеї “Темна вежа”. Серія розповідає про пригоди Роланда, що був лицарем-стрільцем у рідній країні, яку він згадує з сумом. Через зраду придворного Мартена, що став коханцем його матері, Роланд має вирушити у далекі мандри. Його метою стає пошук Темної вежі. Головному герою необхідно пройти за слідами чоловіка у чорному, який залишає по собі численні смерті… І ось, ворога переможено. Чи стала Вежа ближчою хоч на крок?

Натхненням для Темної вежі послугувала поема Роберта Браунінга “Чайлд-Роланд до Темної Вежі прийшов”. Кінг вирішив, що добре було би переробити дану її та навіть почав писати чорновий варіант на яскраво-зеленому папері, який знайшов у бібліотеці. Та пізніше все перетворилося на нам епопею.

“Шукач” – той випадок, коли перша книга серії вийшла не найсильнішою, та все одно дуже інтригує. Сам світ, яким пересувається головний герой, – з пустелею, дивною людиною в чорному – змушує продовжувати читати цей роман, не зупиняючись.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: