Чому важлива артилерія та чому важливо підтримати Тяговий Джем?
Чому важлива артилерія? Відповідь на питання доволі очевидна. Але, очевидна для кого? Для бійця Третьої Штурмової Бригади? Так, він знає відповідь на це питання.
Для бібліотекаря, котрий працює в тилу? Він теж вкурсі.
А як щодо юних хлопців та дівчат 10-12-14 років? Звідки їм знати про артилерію? Звісно про владику дальніх гарматних пострілів розповідають і в 6 класі на уроках історії, і в сьомому, восьмому й так далі.
Але діти мало слухають вчителів на уроках. Вони слухають ютуб-блогерів, гуглять, але точно не слухають вчителя на уроці, як то було 10, 20, 30 років тому.
І що ж гугл скаже нашим юним українціям, коли вони запитають у нього “Чому важлива артилерія?”
Зеленський подякував Шольцу за артилерію: Найближчим часом буде направлено на фронт.
Артилерія була ключовим засобом обороноздатності козацької держави — Олексій Сокирко.
Британська артилерія буде ремонтуватись в Україні: BAE Systems уклала важливу угоду.
“Між шахедами місто криють артилерія, міни і гради”. Як Херсон переживає жахливі удари.
Про Зеленського та його подяку Шольцу пише інформаційна агенція “Інтрефакс-Україна”. Українські люди віком 12-14 років точно знають, хто такий Зеленський, певно, чули про Шольца і мабуть затамували подих, чекаючи на безпрецедентну допомогу з боку Німеччини. І звісно ж, їх прабабусі трохи шоковані з таких новин і флешбечать 1941 роком і тим, як Німеччина тоді “допомогла” Україні, знаючи історію.
Але яку історію?
Дивіться, друзі, є чотири історії:
- Історія, як наука.
- Історія як освітня дисципліна.
- Історія як колективна пам’ять.
- Історія як інфотейнмент – тобто як інформаційні розваги.
А ще історія – частково пишеться тут і зараз. Професійні, академічні історики сперечаються з цією, і звісно ж матимуть рацію. Але частову рацію, що головне.
Юнак чи юнка 14 років не знають про історичні документи, архівну витримку 70 років, школу анналів, методології. Для них ця війна – вже є історією і ситуація з Шольцом та Зеленським уже увійшла в цю історію.
Тому в цьому випадку новини стають інфотейнментом, тоюто інформаційними розвагами і заходять на одне поле з історією з інфотейнментом. А коли з цим всим прокомунікує бабуся чи прабабуся учня – то це буде колективна пам’ять.
Як бачите, до науки та освітньої дисципліни ми ще не дісталися.
Добре. Перейдемо до освітньої дисципліни. Історія як освіта зосереджена на темах минулого і тут про сучасність не може йти ніякої мови взагалі. Від слова взагалі. Історія як освіта – це тести про Богдана Хмельницького, прочитання статті Олександра Сакала “Джерела історичної демографії: сповідний розпис”, розбір поезії Тараса Шевченка на предмет історичних інтертекстів, читання докторської дисертації Івана Франка “Варлаам і Йоасаф. Старохристиянський духовний роман і його літературна історія”.
Історія як наука робить можливим всі вищенаведені способи розважити себе, отримати знання, атестат, бали, піти в університет і насолоджуватися занепадом європейської цивілізації, можливою перемогою Китайської цивілізації і тому подібіними апокаліптичними наслідками, якщо зараз нам всім не взятися за голову.
Так от.
Чому важлива артилерія?
Відверто кажучи – я в душі не їбу.
Знаю, що вона нищить ворога, ніби ефективно. Але як вона це робить, що для цього потрібно, хто її робить, чому ми купуємо її в США та Німеччині, чи робимо ми її в себе, в Україні…
Я в душі не їбу.
Питання “чому важлива артилерія?” – це не тільки про оборону, атаку, деконструкцію ворога, це ще й про її ціну, виробництво, ресурси, котрі для цього потрібні.
Гугл знає все і це? Та ні, гугл знає багато, але далеко не все і він далеко не надійний союзник.
Медіа, сайти, газети журнали знають це? Ну, московським медіа я ніколи не довіряв, бо це ким треба бути, щоби самому сцяти собі на обличчя – еквілібристом, жонглером мертвої риби, але точно не нормальною людиною.
Західні медіа? Ну добре, трохи довіряю. Але не так, щоби дуже і у них там свій інтерес, свої лобісти, свої русняві агенти, свої китайські чіпи.
Українські медіа?
Ой блять…
Ой блять…
Сукаааа….
Джордж Сорос влив скільки бабла в українські медіа, але ми досі не бачимо жодного видання, яке працює в дусі конструктивної журналістики.
Що таке конструктивна журналістика?
Це коли медіа пише не тільки новини, а й дає аналітику, в якій є шляхи вирішення конкретних проблем. Конкретні інструкції, дорожні карти, готові рішення.
Але біда конструктивної журналістики в чому? В тому, що конструктивні журналісти – не бізнесмени, не чиновники і не народ.
Вони не можуть взяти й робити ракети, конструювати дрони, змусити ТЦК нормально та якісно працювати, змусити воєнкомів не красти гроші і не купувати вілли в Іспанії.
Конструктивні журналісти можуть бачити тему, створювати контент на цю тему і перетворювати контент в готові рішення.
Ну й звісно допомагати втілювати ці рішення виключно в межах своїх писацьких, монтажних, знімальних, продюсерських та комунікаційних скілів.
Журналіст може піти робити ракети на завод, але його місія – помічати, писати, досліджувати, пропонувати, контролювати.
А це теж робота і неабияка.
Але зараз буде знецінення, хтось уже точно надумав знецінювати, ми журналісти знаємо про ваші психологічні травми, шановні читачі й читачки, а ви, знаєте про наші.
Тому давайте не травмувати одне одного знеціненням та байдужістю. Конструктивна журналістика часто може пропонувати цікаві книги, фільми, події.
От зараз ми і запропонуємо та скажемо, що в цьому конструктивного.
Ви можете піти на концерт Блискуча класика. Симфонічний концерт, який почнеться 27.02.2024 19:00 у Львісьукому органному залі.
Ось як пишуть про цей концерт на сайті Львів Тревел:
Атмосферу віденського балу у Львові створять вальси й польки Штрауса та Угорські танці Брамса. Настрій гарячої та пристрасної Іспанії передасть увертюра до легендарної “Кармен” Жоржа Бізе, італійської витонченості додасть музика Пуччіні та Верді. Подаруйте собі вечір блискучої класики у виконанні симфонічного оркестру!
Доволі непоганий опис.
Але ми додамо трохи своїх міркувань. На такі концерти ходити треба, бо таким чином ви підтримуєте артистів – професійних музикантів.
Ось квиток тут можна купити: Купити квиток
Давайте уявимо ситуацію, коли ви не ходите на професійну музику і тоді стається те, що сталося 10-20 років тому – наш інформаційний простір захопила російська попса.
Так, це ми всі винні в тому, що наш інформаційний простір ганебно, нахабно окупувала російська попса.
Скільки прослуховувань має Філіп, курва мать, Кіркоров і Львівський симфонічний оркестр. Скільки копій творів було створено та розповсюджено російськими продюсерами?
Так, Кіркоров та Симфонічний оркестр – то різні речі, не всі розуміються на класичній музиці.
Але у нас не було україномовного, свого Кіркорова. Якісь там попсюки були, але толку з них.
Тому сьогодні ходити на концерти українських виконавців – це дуже важливо і конструктивно.
Окей. Не хочете на симфонічний, підіть 3 березня в Порохову Вежу. Там гурт “Опера Авангард” гратиме джаз, фанк і збиратиме для 47 бригади на колеса для тягачів, аби тягачі могли витягати артилерію з багна, якого на фронті повно-повнісінько.
Ось бачите, ми знову повернулися до артилерії?
Артилерія важлива, щоби нищити ворога, його склади боєприпасів, техніку, зрештою – його артилерію. Але без тягачів її неможливо буде витягнути з багна, коли вона застрягне у безпролазних донецьких степах. А без гуми та покришок – тягачі не зможуть їхати.
А без 2 мільцонів гривень 47 Бригада не зможе купити гуму для тягачів.
А без Вашої присутності на концерті “Опера Авангард” не зможе допомогти зіббарти хоча би 50 тисяч гривень для 47 Бригади.
Конструктивно – це ходити на концерти та донатити на ЗСУ. Конструктивно – писати про це.
Конструктивно вчити історію. Конструктивно – удосконалювати науку та освіту.
Аби наша колективна пам’ять більше не зазнавала травм, принижень та знецінень, яких їй завдають росіяни. А квиток на оперу авангард – теж тут:
Post a comment