Бандера — Гордон чи Пардон? Як молодий націоналіст займався журналістикою

Ідеолог українського націоналізму та провідник ОУН Степан Бандера вмів добре писати. Не просто писати, а ДОБРЕ писати. А письменницькі навички не падають з небес на голову, мов манна небесна. Потрібно писати щодня, писати регулярно. І бажано не лишень у шухляду, а й публікувати своє письмо, перетворювати його на чтиво.

 

Розповідаємо коротесеньку історію, як Степан Бандера займався журналістикою, чому він — Гордон й чому це скоріш за все помилка істориків, але можливо й ні, бо все може бути.

 

1928 року юного Степана беруть до таємної, підпільної революційної двіжухи, яка звалася Українська військова організація. Спочатку він йде до відділу розвідки, а потім його переводять у відділ пропаганди.

 

Задача майбутнього лідера ОУН ясна, мов білий день: організовувати друк газет, журналів, брошур, в яких УВО агітує українців вступати до організації, саботувати польську економіку та вимагати прав і свобод для свого народу.

 

Саботаж польської економіки — взагалі топ акція. Поляки не створюють українських шкіл, бібліотек, забороняють розвивати український університет так ще й бізнесом не дають нормально займатися: українці не мали права виробляти алкоголь і цигарки, бо поляки забрали це собі, перетворивши найприбутковіший бізнес на свою монополію.

 

Степан Бандера, по-суті, контент-мейкер того часу: організовує випуск різноманітної преси, в тому й числі гумористичних журналів. І правильно: ворога треба критикувати не тільки на серйозних мармизах, а й з гумором, дотепом.

 

Бандера пише статті в гумористичний журнал “Гордість Нації”. І там він підписується псевдонімом Матвій Гордон.

 

Бандера — Гордон? Що???? Аааааааа!!!

 

Однак не будемо поспішати з висновками. Проведемо факт-чек й дізнаємося чи це реально правда?

 

Історик Микола Посівнич у статті “Молодість Степана Бандери” пише, що наш герой взяв псевдонім Матвій Гордон та посилається на книгу Петра Мірчука “Нарис історії ОУН”.

 

Ось скрін зі статті Посівнича:

 

Ми чекнули книгу Петра Мірчука й на її сторінках знайшли лиш одну згадку про роботу Бандери в цьому журналі. І там Мірчук пише, що Бандера не Гордон, а Пардон.

 

Ось скрін:

 

У цій ситуації Степан Бандера міг обрати будь-який з нікнеймів. 

 

Нік Гордон міг бути, бо в українських журналах Галичини існувала мода на прізвиська взяті з епохи козацтва. Іван Франко підписувався як Джеджалик, відсилаючись до козацького полковника епохи Хмельницького Філона Джеджалія. 

 

Відомо, що серед козаків на Січі був шотландець з прізвищем Гордон. 

 

А щодо ніку Пардон, тут все просто: журнал “Гордість нації” був гумористичний, а в сатиричних театральних сценках того часу любили використовувати фразу “пардон”. 

 

Хто помиляється? Посівнич чи Мірчук?

 

Аби остаточно закрити це питання треба знайти журнал “Гордість Нації” й на власні очі побачити це.

 

Поки ми шукаємо цей журнал, підтримайте Артефакт поширенням і донатом, щоби далі могли продовжувати наші дослідження та продукувати цікавий контент:

Друзі! Дякуємо, що читаєте нас!

Нам потрібна Ваша фінансова підтримка, аби далі робити контент, який популяризує Україну та бореться з російськими міфами, маніпуляціями та неправдою.

Моно: 5375 4141 3251 9074

Приват: 5168 7456 1163 3030

 

Ось лінки для миттєвих переказів, якщо не хочеться копіювати номера карток:

Клікай сюди, якщо карта моно. 

Натискай тут, коли приват. 

Раптом хочете підтримати через PayPal, то ось реквізити: romankorzhyk90@gmail.com

А ще у нас є крутий інстаграм – підпишіться, будь-ласочки:

 

 

Посмотреть эту публикацию в Instagram

 

Публикация от Artefact – історія та культура (@artefact.journal)

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *