Тема ЛГБТ у фільмі про Стуса й не тільки. Що вигадали у фільмі “Заборонений”

Стрічка про Василя Стуса “Заборонений” – фільм художній, а не документальний. Що ж у ньому вигадали?


Зі сміливих експериментів у фільмі – загравання з ЛГБТ-спільнотою. Так, російські тюремники-чоловіки мають між собою любовний зв’язок. Гострою є сцена, коли коханець змушений іншого вбити. Ця лінія розкриває те, що від радянського терору потерпають і його гвинтики, адже людська особистість вщент знівельована.

Тут годі шукати повної відповідності історичній правді. Не показано, що Стус був ув’язнений двічі. Між цими ув’язненнями було лише дев’ять місяців свободи. Або несвободи. Не показано, що Стус вдруге пішов на це добровільно, очоливши Ґельсинську спілку.

Але достовірно зображено, що його фінальна збірка “Птах душі” так і не здолала грати. І як над вогнем вбивці знищували на очах аркуш за аркушем написаного, намагаючись схилити до співпраці.

Кінотворці пішли на цікавий експеримент і третину фільму присвятили діалогам Стусу з вигаданим персонажем – полковником КГБ Вірою. Ця жінка приїздить у табір і має приручити таких “навіжених собак” на сленгові “гебістів”, як Стус. Вона прямо говорить, що її породила радянська система, пише канал 24.

Полковник КГБ Віра / Кадр з фільму “Заборонений” https://24tv.ua/lifestyle/kino_tag3748/

Цей персонаж – сміливе рішення показати уособлення кривавого радянського терору, яке підлими методами хотіло зламати загратованих українців-дисидентів, схилити на співпрацю підміною понять і “подарувати” їм бажану свободу не у радість.

Інтернаціоналізм чи русифікація: подача, що вас здивує

Коли Стус у фільмі говорить, що доля Донбасу – це майбутня доля України, він втрапляє в ціль. Народжений в тих краях, добряче простежив: під соусом інтернаціоналізму насаджували тотальну русифікацію, яка призводила до катастрофічних руйнувань культури і всього українського. У Донецьку не було жодної української школи, а Шевченка та Тичину вчили в російських перекладах!

Влучною є сцена, коли за мову революціонер Стус під час вчителювання на Донбасі готовий стояти з кулаками. Когось цей епізод може здивувати і породити дискусії.

І наостанок. Чекайте, а яке вже століття йде геноцид української мови, культури, історії, майбутнього?… У кіно оголено демонструють: російський шовінізм має на меті вбити українську націю. Тому “Заборонений” вдало актуалізує загрозу недооцінення рідної мови і важливість відстоювати своє.

“Заборонений” переконує: українське кіно достойно підіймає складні питання і вартує уваги. А ще в ньому багато віршів поета і всеохопної любові.

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест.

Що вам, богове, низько не клонюся

в передчутті недовідомих верств.

Що жив-любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

і в смерті обернуся до життя, – написав Василь Стус з-за грат.

Так воно і сталося.

Більше цікавих матеріалів – у Facebook журналу “Артефакт”;

Цікаві факти та актуальні новини – у нашому телеграм-каналі;

Слідкуйте за нами в Instagram;

 

 

 

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

%d блогерам подобається це: