“Дюнкерк”: воєнний фільм не про війну

1067 – рік яким датується перша згадка про містечко Дюнкерк в сучасному французькому департаменті Нор.

1940 – рік проведення, так званої, операції «Динамо» (вона ж «Дюнкеркська евакуація»). Це була ключова операція перших етапів Другої світової війни, в ході якої з оточення евакуювались сили британського експедиційного корпусу. В той день від полону врятувалось близько 300 тисяч військових.

2017 – рік, без сумніву, не менш епохальної події – виходу фільму Крістофера Нолана «Дюнкерк».

Про нього, мабуть, і поговоримо.

Не вечірній сеанс показу фільму я пішов зі штопором. А чому б і ні? Думками я був скоріше в місцевому АТБ. Як мені думалось: «тільки пляшка вініща врятує ті дві години, що я проведу в кінотеатрі». Та й як зброя самозахисту штопор не плох. Рамсіть з якимись бухими школяраме саме воно.

Але він не знадобився – вина я так і не купив, та й траблів ніяких не сталося. А фільм виявився приємними навіть без бухлішка.

Картинка просто чудова. Так би мовити, «тішить око». Краєвиди Нормандії зайшли просто на ура.

Без сумніву – фільм епічний. Але інакше і бути не могло, адже для британської та й світової історіографії подія масштабна. Тоді з Дюнкерка було врятовано всіх живих британських бійців, а не 40 тисяч, обіцяних Черчилем. Знищили б тоді експедиційні сили і королівство залишилося б відкритим до німецького вторгнення. Хто знає, може Битва за Британію закінчилася б перемогою Райху.

Чудово передана атмосфера паніки та страху. Солдати в Дюнкерку – це не герої – командо, це перелякані юнаки, які до війни виявилися просто не готові. Вони ладні піти на все, що б втекти з континенту, адже втікають вони від самої смерті. Але стара з косою переслідує їх повсюди. Здавалося б ти на кораблі і вже скоро будеш вдома, але доля розпоряджається інакше. З «ноєвого ковчегу» корабель перетворюється на сталеву могилу для людей, задраяних в його трюмі. Заради спасіння хлопці йдуть на зраду, жертвують товаришами, дурять, кидають інших на призволяще.

Британські солдати під час нападу люфтваффе

Можна подумати, що це чергове банальне антивоєнне кіно про безглуздість війни, цінність життя і іншу маячню, але це не зовсім так. Пілоти королівських повітряних сил – герої, що готові піти на все заради спасіння своєї батьківщини. Про себе вони не думають, саме головне для них – їх обов’язок. Ніхто з них не задумується про непотрібність війни. Адже війна єдиний спосіб захистити свою країну.

Інший приклад відваги і хоробрості – цивільні, що відкликнулись на заклик уряду і прийняли участь в евакуації, значною мірою вирішивши її позитивний результат. Мимоволі згадується Диво на Марні 1914 року, яке стало можливим завдяки паризьким таксистам, що взяли участь в переправці військ. Образ героя – цивільного був обіграний Марком Райленсом, що виконав роль літнього господаря яхти.

Чи дуже фільм історичний? Мабуть про це можуть сказати тільки ветерани, що бачили ці події на власні очі.

Ветеран війни, Кен Старді, що брав участь в операції, зауважив:

Мені було 20 років коли це сталося, але дивлячись фільм, я знову бачив своїх старих друзів, багато з яких пізніше загинуло на війні.

Але, звісно, фільм не обійшовся й без безглуздих і ,місцями, навіть смішних моментів.

Відразу хочеться згадати надто пафосний та сентиментальний, якщо не сказати сопливий, дух фільму.

«Я залишусь чекати французів» – говорить персонаж фільму, якого зіграв Каннет Брана (більше пафосу, для бога пафосу). Так і хотілось закричати прямо на весь зал: «Та їдь ти додому друже, у французів тут і своїх рембо вистачає).

 Кеннет Брана в ролі командира евакуації

Зате репліками обділили героїв однієї з сюжетних ліній (всього у фільмі їх три), двох солдатів, що намагаються врятуватися з Дюнкерка. Мовчазні дружки – хіккани навіть не намагаються заговорити один з одним (ніяких тобі навіть «здорово братан», от би виживати разом і не проронити хоч пару слів).

І так, посадка літака на пляж виглядала ну вже ж зовсім нереалістично. Мені б такий скіл посадки літаків в Top Gun на Денді… Може б тоді моя дитяча психіка не була б травмована тим клятим авіаносцем… Ну то таке.

Взагалі фільм доволі потужний і вже точно не заслуговує хейта. Він і не якийсь супер патріотичний, але й не антивоєнний (слава Богу). Зрештою фільм взагалі не про війну. Навіть німецецьких вояків глядачу так і не показали (лише в кінці, та й то з розмитими обличчями). Воно і вірно, адже фільм не про це (тим хто хотів побачити новий «Врятувати рядового Раяна» краще на перегляд і не йти, так хіба з торрента скачати для загального ознайомлення). Фільм не про м’ясо та розкидані кишки, він про героїзм та спасіння.

Але не зовсім і про героїзм… адже героїзм це завжди екшн. І пити вино біля кінотеатру – це теж екшн, адже завжди ризикуєш зустріти чи то п’яне бидло чи то копів з адмін.протоколом. Вина я так і не випив, екшну не було, як і у фільмі Нолана. Але ж це не погано, чи не так?

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *