Чужий серед своїх. Рецензія на фільм Дике поле

В український прокат виходить стрічка Дике поле – довгоочікуваний режисерський дебют Ярослава Лодигіна за романом Сергія Жадана Ворошиловград. І хоч і письменник, і режисер в один голос говорили, що фільм і книга – два окремих твори, пам’ятати про цей факт все ж варто. Зрештою, фільм слідує темам роману, та й прочитати книжку нікому не зашкодить, пише Влад Мирний, кінооглядач видання Новое Время. 


Однак, оцінювати картину дійсно слід як самостійну культурну одиницю. У ній гармонійно вжилися істерн про пошуки себе і трагікомедія про країну, що знаходиться під загрозою вторгнення.

1. Сюжет

Хлопець на ім’я Герман отримує дивний телефонний дзвінок. У його рідному містечку, десь на північному сході України зник його рідний брат. Останній володів скромним, але прибутковим бізнесом – автозаправкою. Тепер Герман змушений їхати додому, щоб доглянути за активом, ну і взагалі – розібратися на місці, що й до чого.

Повернення до міста дитинства обертається для хлопця справжньою пригодою: доводиться давати відсіч місцевим бандитам, брати участь у контрабанді бензину, ухилятися від куль, спокушати бухгалтерку брата. І це тільки вершина айсберга.

2. Сценарій і драматургія

Щоб остаточно закрити гештальт з книгою скажемо, що фільм Дике поле осучаснює роман, прокладає стежку до нашої дійсності. Буквально майже в 2018 рік, але так би мовити, пояснює сьогоднішній порядок і таким чином стає страшно актуальним. Просто тому що минуле – це ключ до сьогодення.

На час дії фільму вказує скромний календар за 2008 рік на вокзалі і коротка згадка Германа про те, що в країні готуються вибори. Мова, мабуть, йде про перевибори в Раду, які так і не відбулися. Для жителів Дикого Поля все це абсолютно не важливо. Однак не можна сказати, що вони живуть поза часом: цей заїжджений оборот не розкриває всю красу положення.

Жителі Дикого Поля існують за власним календарем і події великих міст жодним чином не зачіпають їхню дійсність. У них своя війна і під час перегляду розумієш, що вона навіть більш важлива, ніж політичні пертурбації столиці.

Починається історія, як подорож молодої людини назад до витоків. Тобто як таке відкриття себе заново, спроба оновлення. Поступово філософський, особистий настрій фільму змінюється цілком конкретними, розгонистими роздумами про стан справ в країні. Україна тут видається територією, розп’ятою між потенційними окупантами і місцевими бандитами, які їм підігрують.

Аналітику з якихось там питань (головний герой замовчує з яких конкретно) Герману належить розібратися що до чого, зустрітися з метафоричним Путіним, що поки що їздить потягом, що по окраєць нашої країни і усвідомити себе людиною, яка не може включити задню. Людиною, яка встане на захист своєї автозаправки.

3. Картинка і актори

Лодигін вміло грається з конкретним і алегоричним, завдяки чому подорож Германа схожа одночасно і на досить правдоподібну, нехай і дику, історію, і на тривожний сон. Об’єднує ці два всесвіти актор Олег Москаленко. Герман в його прочитанні ідеальний білий аркуш, який поступово заповнюється текстом і отримує сенс існування.

Будь-яка дика історія або тривожний сон повинні бути густонаселені відповідними другорядними персонажами. І можливо вперше в історії нового українського кіно кожен з таких персонажів в одному конкретному фільмі на вагу золота. Не всі вони оригінальні, когось десь ми вже бачили, якісь ситуації будуть знайомі, але станом на 2018 рік це взагалі не важливо. Важливо, щоб все працювало так як треба. І у фільмі Дике поле все працює як годинник протягом немаленького двогодинного хронометражу.

9/10 – вердикт НВ

Ретроспективна природа фільму Дике поле наштовхує на безрадісні думки. Адже те, чого можна було хоча б постаратися уникнути все ж відбулося. Якщо ж відкинути політичне підґрунтя, то перед нами постане відмінна історія про хлопця, який знайшов себе і свою батьківщину.

Легка, жартівлива, ненав’язлива манера оповіді робить фільм Лодигіна максимально глядацьким. Хочеться, щоб це повною мірою відбилося на його прокатній долі.

Дике поле

Трагікомедія, істерн

2018 рік

Україна, Нідерланди, Швейцарія

Режисер – Ярослав Лодигін

У головних ролях: Олег Москаленко, Володимир Ямненко, Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова, Євгенія Муц, Георгій Поволоцький та інші.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *