Atonement. “Спокута” не має строку придатності

Під ритмічний стукіт друкарської машинки починається історія тривалістю в кілька десятиліть. Історія, в якій ціною однієї похибки стало щастя двох закоханих.

Мова про фільм Джо Райта, “Спокута”, знятий у 2007 році за однойменним романом Ієна Мак’юена. Його дія охоплює три періоди: Британію 1935-го, Британію й Францію часів Другої світової війни та наш час.

Фільм тривалістю в 130 хвилин вже з перших секунд дає зрозуміти, що в нього є всі шанси увійи в ваш список улюблених. А тривожна мелодія Даріо Маріанеллі, яку обрамлює ритмічний стукіт друкарської машинки, буде провідною найближчі 2 години.

Ця історія дає змогу зрозуміти, яку вагу направді мають наші слова та свідчення. І якою болісною потім може бути спокута.

У тринадцятилітньої Брайоні ще нема достатньо досвіду, щоб знати, що між білим та чорним теж є кольори. І що відверте не дорівнює збоченому. Випадково ставши свідком стосунків між своєю сестрою Сесилією та її другом дитинства Роббі, дівчинка робить хибне припущення про злочинність дій юнака. Маючи такі підозри, досить легко знайти винуватця у нарузі над кузиною, яка приїхала до твоєї родини в гості, чи не так?

Згодом саме свідчення Брайоні стають відправною точкою у трагічній оповіді. Роббі загримів до в’язниці, а Сесилія обірвала всі контакти з рідними. На момент початку перших військових операцій у Європі Роббі вже 3,5 роки відбував покарання за злочин, якого не чинив. Коли змія Другої світової туго обвила цивілізований світ, багатьох злочинців мобілізували для захисту миру. Серед них був і наш герой, якого рука війни закинула до Франції. Сесилія на той час пішла доброволицею у Червоний хрест.

На них чекає зворушлива зустріч, довгоочікувана розв’язка війни, становлення Британії як однієї з країн-переможниць та щаслива старість у будиночку над морем.

Чекайте хвильку – зміна кадру.

Темний фон і знайомі очі. Це ж Брайоні! Але набагато старша. Сивина вже встигла торкнутися її волося, а складний для вимови діагноз відбирає останні життєві сили. Вона знаменита письменниця, а “Спокута” – її останній роман. Його героями є Роббі та Сесилія. І там вони щасливі. Там в них є майбутнє. І це радикально відрізняється від реальності. Чому?

Насправді долі Роббі та Сесилії більше ніколи не перетиналися. Вони бачилися всього раз. Ті декілька хвилин перед відправленням на французький фронт довго будуть снитися їм обом.

Роббі не дожив один день до кінця операції “Динамо”. Він помер під час Дюнкерської евакуації.

Сесилія загинула в метро під час бомбардування Лондона.

Брайоні довелося жити з тягарем, який вона сама на себе повісила ще у дитинстві. Вона не раз подумки верталася до лондонського літа 1935-го, шукаючи собі виправдання. Але його не може бути, якщо помилка стосується життів інших людей. Близьких тобі людей.

Після перегляду кінострічки тяжко лишитись байдужим. Вона не тільки торкається понять, які близькі та зрозумілі кожному, а й піднімає одвічне питання “злочину та кари”. І ще раз доводить, що найтяжче покарання – не тюрми й каторги, а муки совісті. Вона може стати найсуворішим наглядачем, а Час – найстрашнішим катом.

Зрештою, це ув’язнення буде вічним. Спокута не має строку давності.

Анна Герлянд

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

More Readings