Як Петлюра та Пілсудський комуністів били. Перемога України та Польщі над Росією

Сьогодні, коли відносини України та Польщі на вищому політичному рівні погіршуються, важливо шукати спільні точки дотику в нашій історії та культурі. У 1920 році українці та поляки  об’єднувалися, щоби боротися з російськими більшовиками. І тоді нам вдалося здобути перемогу над червоними агресорами.  

 

Варшавський договір

Варшавський договір. Цей геополітичний тренд вигадали не у Радянському Союзі. Ще задовго до того, як у 1955 році 8 країн соціалістичного табору об’єдналися проти НАТО, спільну угоду для боротьби з комуністами уклали лідери Польщі та УНР – Юзеф Пілсудський та полтавець Симон Петлюра. І вони таки побили більшовиків. Це побиття розпочалося 25 квітня 1920 року Нехай це був і короткочасний успіх…

Для боротьби за збереження незалежності Української народної республіки потрібно було, перш за-все, дати військової прочуханки більшовикам. Для цього потрібен зовнішньополітичний союзник. Німеччина та Австрія – вже відпали, французів та англійців незалежність УНР хвилювала, як проблеми індіанців шерифа. Лишилися, по-суті, одні реальні союзники – поляки.

Річ Посполита також бачила своїми головними ворогами ленінську Росію. Здавалося би для УНР Петлюри Польща Пілсудського ідеальний союзник. Але була одна проблемка. Поляки вважали, що Львів – це їхнє місто. Українці ж мислили навпаки.

І все ж – Петлюра пішов на компроміс та погодився лишити за Польщею Західноукраїнські землі.

Так би мовити зречення від великих етнічних українських територій Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини, Петлюра розглядав, як тимчасове. Про це він писав у своїх спогадах:

Тільки нечесний демагог може дозволити говорити собі про те, що «Петлюра продав» Галичину, Волинь і так далі. Петлюра, якщо говорити правду, несе на собі відповідальність за історичні «гріхи» і недоліки української неорганізованості, малокультурності і несприятливих обставин в житті української нації…шлях до української державності лежить через Київ, а не через Львів. Тільки тоді, коли Українська Державність утвердиться на горах Дніпра і біля Чорного моря, лише тоді можна думати реально про об’єднання українських земель захоплених сусідами. Інша політика — це мрії, нереальні комбінації, які приведуть до того, що ніякої України не буде… Я переконаний, що вірність обраної мною лінії підтвердить історія.

У ніч на 22 квітня у Варшаві уклали українсько-польський договір. Пілсудський визнав незалежність УНР, як уже значилося – без західних теренів.

24 квітня Петлюра та поляки підписали таємну конвенцію про надання Польщею військової допомоги Україні.

Перейти Збруч

Вже 25 квітня 70-тисячне польсько-українське військо перейшло річку Збруч і почало бойові дії проти комуністів. Цікавий факт: ще за місяць-півтора до початку цих подій знаменита Українська Галицька Армія (УГА) була в союзі з більшовиками. На це малося кілька причин:

• У лютому 1920 року понад 15 000 старшин і вояків УГА хворіли на тиф та на інші недуги.
• Більшовики вже були на Західній Україні.
• В УГА та комуністів був спільний ворог – Біла армія, що воювала за відновлення імперії.

Тож, як УГА з’єдналася з Червоною армією для битви супроти імперців, так і УНР поєдналася з Польщею задля боротьби проти спільного агресора. Як то кажуть, ворог мого ворога – мій друг.

Уже в перший день боїв польсько-українські війська вибили більшовиків із Житомира та Коростеня. Через тиждень – вся Житомирська губернія була звільнена від комунізму.

27 квітня Польсько-українські сили витіснили червоні загони з Малина, Тетерева і Чорнобиля.

28 квітня поляки зайняли лінію Чорнобиль — Козятин — Вінниця — румунський кордон.

Хронологія війни проти більшовиків була блискавичною: 1 травня поляки вже підійшли до Фастова. Цього ж дня стався колапс. Галицьке угрупування першої бригади, що просувалося у напрямку Києва, оточили і взяли в полон легіонери польського генерала Яна Ромера. Цікаво вийшло – союзники беруть в полон союзників.

2 травня. Могилів-Подільський захопили вояки 2-ї стрілецької дивізії Дієвої армії УНР.

3 травня Київська дивізія армії УНР вступає до Вапнярки, Волинська дивізія до Крижополя.  Польські війська заходять до Білої Церкви та Рокитного, що під Києвом.

4 травня. Містечко Ямпіль, Подільської губернії. Відбувся вступ до міста Донського кінного полку сотника Фролова, що входив до складу 2-ї стрілецької дивізії армії УНР.

5 травня українсько-польські війська вступили в бої за міську межу Києва.

6 травня. Союзники зайняли Білу Церкву. Цього дня відбувся вступ до Києва польського патруля легких кіннотників з групи полковника Рибака, які на трамваї з Пущі-Водиці доїхали до центру міста — Хрещатика — і повернулись назад. Перші польські роз’їзди з’явилися в Києві ще 5 травня на західній окраїні міста, у Святошино, близько 7 години ранку. За іншими даними, роз’їзд легкої кінноти попрямував на північне передмістя Києва, Куренівку.

7 травня українсько-польські війська звільнили Київ — частини Червоної армії втекли з міста, вступили кавалерійські частини війська польського.

9 травня ми звикли відзначати День перемоги над нацизмом у Другій світовій. Але цей день був святковим ще і у 1920 році. Польські та українські війська повели переможний парад на Хрещатику.

Але не довго музика грала, не довго Петлюра танцював. 14 травня в Білорусі почався наступ радянського західного фронту. 15 — 24 травня відбувалися позиційні бої Дієвої армії УНР з частинами Червоної армії за селища Кетроси — Підлісівка — Грушка.

Протягом 7-10 червня Червона армія займає Бердичів, Житомир, Білу Церкву, Фастів, Васильків, Гостоміль, Чорнобиль. 12 червня 3-я польська армія полишає Київ.

У березні 1921 року Польща укладає новий мирний договір – у Ризі – з РРФСР та УРСР. УНР у цьому договорі місця не знайшлося – її солдат інтернували, а політичні діячі розпочали життя в еміграції.

Як пише науковець Павло Солодько на порталі «історична правда», деякі історики вважають, що Пілсудський, який хотів будувати інтернаціональну державу «Міжмор’я» (як спадщину ранньомодерної Речі Посполитої), був проти Ризького договору, але його політичні опоненти взяли гору. І от після цього нібито він і приїхав вибачатися перед українцями.

Представлений кіноуривок (епізод з телевізійного серіалу «Маршал Пілсудський», знятого «Телевізією польською» у 2000 році) є цікавим і з точки зору формування історичної пам’яті.

Можна багато до чого причепитися – і до форми Залізного хреста УНР, якого віддає український офіцер (актор Станіслав Брудни), і до «Реве та стогне…» польською мовою, і до пафосного образу Пілсудського – але подібні серіали формують спільну ідентичність, розважають і розповідають про минуле твоєї країни, – пише Павло Солодько.

Війна проти більшовиків 1920 року – короткочасна, але все ж таки перемога українців та поляків над російськими агресорами. Мораль байки проста: коли є спільний ворог, треба об’єднуватися.

Текст: Роман Коржик

Колаж: Рузанна Давітян