Як Британія та США знищили золотий стандарт

Падіння золотого стандарту дуже влучно описав економіст Мюррей Ротбанд, розділивши його на декілька етапів (на умовно британський та американський).

Цікавий факт, але багато дослідників сходяться у думці, що саме ХІХ століття стало золотим для європейської цивілізації, зокрема,в своїй більшості саме тоді було створено все те, що складає основну частину звичного способу нашого життя (транспорт, електрика, панельні будинки і тп).

Тому розповсюджена думка, що сьогоднішня фінансова система прискорила науковий прогреc, в реальності не відповідає дійсності. 


Великобританія і її фінансова піраміда

Великобританія, як і до неї Іспанія,це країна, яка зуміла збудувати свою могутність на експлуатації колоній, надра яких містили цінні метали.

По суті, іспанські конкістадори чи британські експедиційні війська це банальні кати, які приходили на чужі землі, та виносили звідтам усе цінне. Не дарма майже всі дорогоцінні камені в британській короні мають колоніальне походження.

Карта з книги Бжезінського

Тому, через глобальні амбіції та системні витрати на військову машину + стандартне чинушиче марнотратство, Британська імперія отримала ті ж самі проблеми, що і римська, а саме дефіцит бюджету та інфляцію.

Варто зазначити, що Римська імперія, яка хоч і мала рабство, але при цьому не могла так просто викачувати ресурси з підконтрольних територій, бо використовувала принцип провінцій (автономні регіони без сегрегації місцевого населення). Навіть навпаки, Рим закачав критичну масу своїх ресурсів в будівництво міст/інфраструктури, які сьогодні є столицями держав Європи (Лондініум, Лютеція-Парізоріум і тп)

Британія натомість користувалася безмежною кількістю ресурсів своїх колоній в інтересах метрополії, що надавало впевненості у силі імперії. Тому, Британія так легко вступила у війну проти Германської імперії (цікавий факт, Вільгельм ІІ, Микола ІІ і Георг Vбули двоюрідними братами).

В результаті, авантюрна І світова війна призвела до того, що Британська імперія вже у перші роки війни вичерпала увесь свій ресурс. Цей факт змусив її почати систематично друкувати нічим не забезпечені фунти, що призвело до шаленої інфляції. Про це влучно зазначає Мюррей Ротбанд:

 

Все государства, ввязавшиеся в военную катастрофу Первой мировой, были вынуждены увеличивать предложение денег. Уровень инфляции был настолько высок, что воюющие страны были не в состоянии сдержать свои обещания по обмену бумаг и депозитов на золото, поэтому вскоре после начала войны они отказались от золотого стандарта, т.е. фактически признали себя банкротами. Единственное исключение — Соединенные Штаты, которые вступили в войну поздно и не увеличили предложение долларов до такой степени, чтобы их было невозможно погасить золотом.

 

Завершивши першу світову війну, Британія зрозуміла, що вона банкрот і ніякі репарації від Німеччини не врятують її становища, тому вона вирішила створити піраміду:

 

В1922 г. Великобритания предложила на Генуэзской конференции идею нового денежного стандарта — золотодевизного.

Золотодевизный стандарт работал так. В США сохранялся классический золотой стандарт с погашением долларов золотом. Великобритания и другие европейские страны примерно в 1926 г вернулись к псевдозолотому стандарту. Британские фунты и другие валюты обменивались на золото, но не на золотые монеты, а на крупные золотые бруски, пригодные только для крупных внешнеторговых обменов. Граждане Великобритании и других стран Европы больше не могли использовать золото в повседневных обменах. Это стимулировало увеличение предложения (инфляцию) бумажных денег и банковских кредитов. 

Великобритания гасила фунты не только золотом, но еще и долларами, а остальные страны меняли свои валюты не на золото, а на фунты. 

В результате была построена типичная финансовая пирамида, в основании которой было золото, на нем — частично обеспеченные золотом доллары, на них — частично обеспеченные долларами фунты и, наконец, частично обеспеченные фунтами национальные валюты континентальной Европы. Это сооружение носило имя «золотодевизного стандарта», а доллар и фунт назывались ключевыми валютами.

Побудова такої піраміди,на думку Британії,повинно було зберегти її домінування у світі, але по факту вийшло так, що з кінцем першої світової війни закінчилось існування і самої Британської імперії, що автоматично означало крах і фунта, як резервної валюти. Тому спроба подовжити життя своїй гегемонії були марними:

 

Обвал пирамиды был неизбежен. В США, Франции и в других странах накопились колоссальные запасы необеспеченных фунтов: достаточно было, чтобы доверие к фунту чуть-чуть заколебалось, и вся конструкция рухнула. Это случилось в 1931 г. Банкротства европейских банков и попытки Франции, которая проводила политику «твердых» денег, обменять накопленные фунты на золото привели к тому, что Великобритания полностью отказалась от золотого стандарта. 

США не вивчили уроку Римської та Британської імперії

Після падіння гегемонії Британії на її місце претендували США, особливо на їх користь зіграла вже ІІ світова війна, яка нівелювала промисловий потенціал Європи та остаточно спустошила її фінансові резерви.

Карта з книги Бжезінського

Бжезінський потім напише (Велика шахівниця. С.19): «поражение Германии было завершено главным образом двумя внеевропейскими победителями – США и СССР, ставшими приемниками не завершённого в Европе спора за мировое господство».

Бжезінський таким чином хотів сказати, що Європа перетворилася з суб’єкта міжнародного права на об’єкт, в результаті чого Заходу свою волю нав’язувало США, а Сходу СРСР.

Це дало підстави для початку створення американської фінансової піраміди на базі золота, з цього приводу Ротбанд зазначає:

Поскольку после войны золотой запас США был колоссальным (около 25 млрд долл.), то возможности для пирамидостроения открылись огромные. Система производила впечатление работающей также и потому, что после войны были восстановлены старые обменные курсы, иначе говоря, европейские валюты были сильно переоценены относительно доллара. Например, курс фунта остался, как и до войны, 4,86 долл., хотя, если исходить из покупательной способности, он должен был быть гораздо меньше. Так как в 1945 г. доллар был искусственно недооценен, а большинство других валют переоценено, то возникла так называемая нехватка долларов. Чтобы преодолеть нехватку долларов за пределами США, американское правительство (точнее, американские налогоплательщики, согласия которых никто не спрашивал) оказывало европейским странам финансовую помощь. 

 

Оцінивши свої можливості США пішло далі і фактично створило нову фінансову систему, або так звану Бреттон-Вудську, яка повинна була зафіксувати долар, як головну валюту західного світу. Ціна золота була зафіксована на рівні 35 доларів за 1 унцію. Розрахунки золотом здійснювали тільки держави між собою, громадяни користувалися паперовими грошима.

Таким чином,США вдалося монополізувати світову фінансову систему шляхом інтеграції в неї своїх інститутів і своєї валюти. Фактично держави обмінювались не золотом, а доларом, що давало змогу США друкувати долари, як туалетний папір. Ротбанд підтверджує це в своїй роботі:

 

Как следствие этого, после войны стимулирование инфляции стало в США государственной политикой. К началу 50-х годов под воздействием американской инфляции потоки международной торговли изменили направление. Пока США увеличивали предложение денег и кредита, многие европейские государства (Западная Германия, Швейцария, Франция, Италия) — часто под влиянием экономистов австрийской школы — сумели укрепить свои валюты. Великобританию, где были высокие темпы инфляции, отток долларов заставил девальвировать фунт до 2,4 долл. Эти обстоятельства, а также повышение производительности труда сначала в Европе, а позже в Японии привели к устойчивому дефициту платежного баланса США.

На протяжении 50–60-х годов темпы инфляции в США становились все выше как в абсолютном выражении, так и относительно Японии с Западной Европой. Классического ограничителя инфляции (в особенности американской) — золотомонетного стандарта — больше не существовало, а Бреттон-Вудские правила заставляли страны Запада бесконечно наращивать свои долларовые резервы и на этом основании увеличивать предложение национальной валюты и кредитов.

Однак, у кожної піраміди є свій кінець і для «золотого долару» він настав досить швидко:

 

К концу 60-х годов в Европе скопилось не менее 80 млрд нежеланных долларов, получивших название «евродоллары». Чтобы остановить поток требований о погашении евродолларов золотом, США прибегли к беспрецедентному политическому давлению на Европу.

Кризис доверия к доллару на свободных рынках золота привел к тому, что в марте 1968 г. США внесли существенные изменения в денежную систему. Их цель состояла в том, чтобы спасти Бреттон-Вудскую систему, отделив ее от свободного рынка золота. Так возник «двухъярусный рынок золота»: свободный рынок — сам по себе, а золото центральных банков — само по себе. США приняли решение плюнуть на свободный рынок золота и больше не поддерживать рыночную цену унции золота на уровне 35 долл.

 

Головна причина, чому США надрукували такі гігантські об’єми долару – «холодна війна». Витрати на протистояння з соціалістичним блоком були безпрецедентними, зокрема Worldmilitaryexpendituresу 1989, так оцінював витрати США та СРСР на військові потреби (з урахуванням інфляції США та СРСР витрачали майже 1.3 трлн. доларів):

Шалені витрати США на оборону призвели не тільки до системного друкування грошей, але і до зростання дефіциту бюджету. Зокрема з часів Рейгана США почали нарощувати шаленими темпами свій зовнішній борг. Хоч на сьогодні вони витрачають на нього 8% бюджету (штучно підтримують низькі ставки по облігаціях), це не означає, що весь інший світ і надалі буде обмінювати свою працю на долар, даючи таким чином можливість США експортувати свою інфляцію.

Невеличкий висновок: Як і казав Ротбанд в перших главах своєї книги, держава це в першу чергу інфляційний інститут, бо політики не здатні адекватно управляти фінансами. Завжди існують якісь приватні цілі, які оминають інтереси платників податків. В результаті ми всі платимо за це своїми коштами, бо інфляція кожен день з’їдає наші заощадження, змушуючи нас приймати участь в «крысиных бегах»за доходом (точніше за способами зберегти те що відклали).

Економісти австрійської школи економіки вважають, що рано чи пізно, але така монетарна система, яка побудована на безкінечній інфляції призведе до кризи (криза довіри). Однак, ніхто не брався за спробу передбачити це, скоріш за все, це буде як завжди неочікувано і ось тоді, ми ризикуємо втратити свої паперові заощадження.

@Konkretyka

Post a comment

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *