Воєнний стан: коли востаннє його вводили в Україні

Частина українців вже переживала введення воєнного стану. Це було 22 червня 1941 року. Чим сталінський закон відрізнявся він закону, який пропонує Порошенко – у матеріалі журналу “Артефакт”. 

---

Вже в перший день війни 22 червня 1941 р. Президія Верховної Ради СРСР на підставі Конституції 1936 р. в інтересах оборони СРСР та забезпечення громадського порядку і державної безпеки запровадила воєнний стан на території Карело-Фінської РСР, Естонської, Латвійської, Литовської, Білоруської, Української, Молдавської радянських республік і деяких областей РРФСР. На кінець 1942 р. воєнний стан поширився на всю Європейську частину Союзу.

Цитуємо документ мовою оригіналу:

1. Военное положение, в соответствии со ст. 49 п. “п” Конституции СССР, объявляется в отдельных местностях или по всему СССР в интересах обороны СССР и для обеспечения общественного порядка и государственной безопасности.
   2. В местностях, объявленных на военном положении, все функции органов государственной власти в области обороны, обеспечения общественного порядка и государственной безопасности принадлежат военным советам фронтов, армий, военных округов, а там, где нет военных советов, – высшему командованию войсковых соединений.
   3. В местностях, объявленных на военном положении, военным властям (п. 2) предоставляется право:
   а) в соответствии с действующими законами и постановлениями Правительства привлекать граждан к трудовой повинности для выполнения оборонных работ, охраны путей сообщения, сооружений, средств связи, электростанций, электросетей и других важнейших объектов, для участия в борьбе с пожарами, эпидемиями и стихийными бедствиями;
   б) устанавливать военно-квартирную обязанность для расквартирования воинских частей и учреждений;
   в) объявлять трудовую и авто-гужевую повинность для военных надобностей;
   г) производить изъятие транспортных средств и иного необходимого для нужд обороны имущества как у государственных, общественных и кооперативных предприятий и организаций, так и у отдельных граждан;
   д) регулировать время работы учреждений и предприятий, в том числе театров, кино и т. д.; организацию всякого рода собраний, шествий и т. п.; запрещать появление на улице после определенного времени, ограничивать уличное движение, а также производить в необходимых случаях обыски и задержание подозрительных лиц;
   е) регулировать торговлю и работу торгующих организаций (рынки, магазины, склады, предприятия общественного питания), коммунальных предприятий (бани, прачечные, парикмахерские и т. д.), а так же устанавливать нормы отпуска населению продовольственных и промышленных товаров;
   ж) воспрещать въезд и выезд в местности, объявленные на военном положении;
  з) выселять в административном порядке из пределов местности, объявленной на военном положении, или из отдельных ее пунктов лиц, признанных социально опасными как по своей преступной деятельности, так и по связям с преступной средой.
   4. По всем вопросам, предусмотренным пунктом 3-м настоящего Указа, военные власти имеют право:
   а) издавать обязательные для всего населения постановления, устанавливая за неисполнение этих постановлений наказания в административном порядке в виде лишения свободы сроком до 6 месяцев или штрафа до 3 000 рублей;
   б) отдавать распоряжения местным органам власти, государственным и общественным учреждениям и организациям и требовать от них безусловного и немедленного исполнения.
   5. Все местные органы государственной власти, государственные, общественные учреждения, организации и предприятия обязаны оказывать полное содействие военному командованию в использовании сил и средств данной местности для нужд обороны страны и обеспечения общественного порядка и безопасности.
   6. За неподчинение распоряжениям и приказам военных властей, а также за преступления, совершенные в местностях, объявленных на военном положении, виновные подлежат уголовной ответственности по законам военного времени.
   7. В изъятие из действующих правил о рассмотрении судами уголовных дел, в местностях, объявленных на военном положении, все дела о преступлениях, направленных против обороны, общественного порядка и государственной безопасности, передаются на рассмотрение военных трибуналов, а именно:
   а) дела о государственных преступлениях;
   б) дела о преступлениях, предусмотренных законом от 7 августа 1932 г. об охране общественной (социалистической) собственности;
   в) все дела о преступлениях, совершенных военнослужащими;
   г) дела о разбое (ст. 167 УК РСФСР и соответствующие ст. ст. УК других союзных республик);
   д) дела об умышленных убийствах (ст.ст. 136-138 УК РСФСР и соответствующие ст. ст. УК других союзных республик);
   е) дела о насильственном освобождении из домов заключения и из-под стражи (ст. 81 УК РСФСР и соответствующие ей статьи УК других союзных республик);
   ж) дела об уклонении от исполнения всеобщей воинской обязанности (ст. 68 УК РСФСР и соответствующие ей статьи УК других союзных республик) и о сопротивлении представителям власти (ст. ст. 73, 73¹ и 73² УК РСФСР и соответствующие статьи УК других союзных республик);
   з) дела о незаконной покупке, продаже и хранении оружия, а также о хищении оружия (ст.ст. 164а, 166а и 182 УК РСФСР и соответствующие статьи УК других союзных республик).
   Кроме того, военным властям предоставляется право передарить на рассмотрение военных трибуналов дела о спекуляции, злостном хулиганстве и иных преступлениях, предусмотренных Уголовными Кодексами союзных республик, если командование признает это необходимым по обстоятельствам военного положения.
   8. Рассмотрение дел в военных трибуналах производится по правилам, установленным “Положением о военных трибуналах в районах военных действий”.
   9. Приговоры военных трибуналов кассационному обжалованию не подлежат и могут быть отменены или изменены лишь в порядке надзора.
   10. Настоящий Указ распространяется также на местности, где в силу чрезвычайных обстоятельств отсутствуют местные органы государственной власти и государственного управления СССР.

У місцевостях, оголошених на воєнному стані, всі функції державної влади в галузі оборони, забезпечення громадського порядку і державної безпеки здійснювали військові ради фронтів, армій та округів, а за їх відсутності – вище командування військових з’єднань. Ці органи військової влади мали право встановлювати трудову і автогужову повинність, військово-квартирний обов’язок для розквартування військових частин та установ, регулювати час роботи установ та підприємств, запроваджувати норми відпуску товарів населенню, проводити обшуки та затримання підозрілих осіб, забороняти виїзд та в’їзд в місцевості, оголошені на воєнному стані.

В окремих випадках безпосередньої загрози захоплення місцевості ворогом (у Москві – 19 жовтня 1941 р., у Тулі – 25 жовтня 1942 р.) запроваджувався стан облоги. Військовий комендант міста мав право застосовувати країні заходи аж до розстрілу на місці злочину до провокаторів, шпигунів та інших агентів ворога.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР “Про воєнний стан”, 22 червня 1941 р. у місцевостях, оголошених на воєнному стані, військовим радам фронтів, армій, військових округів, а там, де не було військових рад – вищому командуванню військових з’єднань були передані функції органів державної влади в галузі оборони, забезпечення громадського порядку і державної безпеки. З усіх цих питань органи військової влади мали право видавати обов’язкові для всього населення постанови, віддавати розпорядження міським органам влади, державним і громадським установам, організаціям, вимагати від них безумовного і негайного виконання розпоряджень.

Щоб налагодити роботу тилу, потрібні були надзвичайні заходи, спрямовані на забезпечення промисловості та транспорту робочою силою. З цією метою 30 червня 1941 р. при Раднаркомі СРСР був створений спеціальний Комітет з обліку і розподілу робочої сили, який мав свої органи на місцях, а при Раднаркомі УРСР – Бюро обліку і розподілу робочої сили, яке керувало мобілізацією і розподілом робочої сили для потреб оборони. Такі Бюро утворювалися і при виконкомах обласних та районних Рад депутатів трудящих. Вони проводили облік непрацюючого населення у містах та інших населених пунктах і мобілізацію робочої сили.

Наступ німецьких військ зумовив необхідність створення у липні 1941 р. при Раднаркомі СРСР Ради з евакуації. В УРСР цю роботу проводили уповноважені Ради з евакуації та евакуаційні пункти, які перебували у віданні місцевих Рад депутатів трудящих. Евакопункти створювалися переважно поблизу залізничних станцій і приймали евакуйоване населення, забезпечували його продовольством, організовували перевезення.

Президент Петро Порошенко своїм указом ввів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року “Про надзвичайні заходи щодо забезпечення державного суверенітету і незалежності України та запровадження воєнного стану в Україні”.

Про це інформує сайт глави держави.

Рішення РНБО містить 12 пунктів з них останній – Таємно.

Тепер на засіданні Верховної Ради 26 листопада він повинен бути затверджений народними депутатами.

Водночас на сайті парламенту зареєстровано внесений главою держави проект закону про затвердження указу президента України “Про введення воєнного стану в Україні”.

Згідно тексту пояснювальної записки, законопроектом передбачається затвердити указ президента України від 26 листопада 2018 року “Про введеннявоєнного стану в Україні“, яким в Україні із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 60 діб до 14 години 00 хвилин 25 січня 2019 року вводиться воєнний стан, вирішуються питання, пов’язані із введенням названого особливого правового режиму.

Зокрема, державним органам надаються доручення щодо:

– введення в дію плану запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні;

– забезпечення постачання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням матеріально-технічних ресурсів і майна, надання послуг та їх фінансування в обсягах, що необхідні для ефективного виконання покладених на них завдань в особливий період;

– приведення у готовність до виконання завдань за призначенням в особливий період із введенням ступеня ПОВНА ГОТОВНІСТЬ визначених об’єктів єдиної державної системи цивільного захисту, її функціональних та територіальних підсистем;

утворення рад оборони та забезпечення сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Територія України, на якій має бути введено воєнний стан, ані указом, ані законопроектом не визначається.

Пізніше 26 листопада Порошенко у відеозверненні заявив, що вирішив змінити свій указ про воєнний стан, скоротивши його термін з 60 до 30 днів.