В Індонезії відкриють пам’ятник доньці Ярослава Мудрого 

У столиці Індонезії Джакарта відкриють пам’ятник доньці Ярославна Мудрого – Анні Ярославні.

Про це повідомляє УНН з посиланням на прес-службу КМДА.

“Київ та Джакарта мають дружні стосунки вже майже 20 років. У 2007 році було підписано Меморандум про взаєморозуміння та співробітництво між провінційним урядом Джакарти та КМДА із нагоди Дня народження міста Джакарти. Сьогодні ж ми відкриваємо тут пам’ятник доньці Ярослава Мудрого та дружині французького короля Генріха І, легендарній Анні Київській”, – зазначила заступниця голови КМДА Марина Хонда.

У жовтні минулого року пам’ятник Анні Ярославні відкрили у французькій Тулузі.

Анна Ярославна – дочка Ярослава Мудрого Анна, королева Франції. Вона відома майже кожному зі школи.

Але в історичному портреті Анни до цих пір багато штрихів залишаються невідомими. Таємниці життя і смерті Анни Ярославни раніше є однією з найцікавіших і захоплюючих загадок не тільки української, а й світової історії. Княжна Анна Ярославна.

В історичних документах роком появи на світ Анни, однією з трьох дочок Ярослава Мудрого, вважалися 1024 або 1025 роки. У теперішній же час в науковій літературі все частіше вказується 1032 рік. Всі три дочки київського князя – Єлизавета, Анастасія та Анна – стали королевами європейських країн. Княжна Єлизавета підкорила серце норвезького принца Гарольда Сміливого, в юні роки служив Ярославу, і стала королевою Норвегії (у другому заміжжі – королевою Данії). Анастасія Ярославна зійшла на угорський королівський трон, пише we.org.ua.

Про шлюби дочок Ярослава Мудрого було вже відомо в Європі, коли французький король Генріх I задумав одружитися на «втіленні мудрості та краси» – княжні Анні Ярославні, чиє дитинство пройшло в атмосфері великого культурного піднесення в Київській державі. Освіту вона отримала при княжому дворі, де вивчала грамоту, історію, іноземні мови, математику, малювання. Відомо, що Анна Ярославна могла вільно читати кількома мовами, зокрема старослов’янською, грецькою, писала кирилицею і глаголицею. А адже в той час в «освіченої» Європі не кожен чоловік-дворянин знав грамоту, не кажучи вже про їх дочок і дружин.