Революція у спальному вагоні. Як чуваки в чорних сорочках привели до влади фашиста Муссоліні 

Закінчилася Перша світова війна. В Італії була економічна криза. Люди були дурні та бідні, тому соціалізм та комунізм ставав популярним. Селяни й робітники хотіли встановити радянську владу. Їх можна зрозуміти — вони не мали грошей, хотіли їсти, тому йшли на радикальні дії. Почалося червоне дворіччя – 1919 – 1920 роки. Робітники захоплювали владу на заводах і фабриках. Це не подобалося власникам заводів, приватним підприємцям. Ветерани війни, яких об’єднав Беніто Муссоліні, створили двіж — загони чорносорочечників. Вони одягали чорні сорочки та йшли бити бунтівних робітників та селян. Отак все й почалося.

---

Про що мова?

1922 року відбувся марш на Рим. Чорносорочечники ішли від міста до міста, робили мітинги та дійшли до столиці, захопили там владу.

 

Чи легітимно було все це?

Не зовсім. Але спочатку Муссоліні йшов легітимним шляхом. Він створив Національну фашистську партію, пішов на вибори. Але НФШ — не Слуга Народу, а скоріш Європейська Солідарність. Вони взяли мало місць у парламенті — 38.

Муссоліні не міг створити нормальну коаліцію, тому в голову прийшла чудова ідея — пройтися маршем по великих містах Італії, зібрати такий собі майдан — купу людей, які не згодні з тим, що в Італії розгулює комунізм.

Що конкретно сталося?

24 жовтня 1922 року Муссоліні та чуваки в чорних сорочках провели мітинг в Неаполі. Місто — на півночі, там багато заводів, фабрик, а значить є база для комуністичної агітації. Тож фашисти пішли в лігво противника й зібрали мітинг аж на 60 тисяч людей.

26 жовтня. Хлопці в чорних сорочках установили владу в Перуджі, Мантуї та Флоренції.

27 жовтня. Муссоліні почувався немов Шварценеггер у Термінаторі — прекрасно. Відбувся двіж у Мілані, звідки оголошено:

“Робимо марш на Рим”.

Беніто та чорні сорочки пішли на вічне місто. Папа Римський нервово пив каву.

А от король Віктор-Імануїл не п’є каву.

Він хвилюється, генерал Діац каже королю, мов, дядько, ми тобі вірні, все норм, запроваджуй надзвичайний стан, але ніт. Король його не запроваджує.

Прем’єр-міністр Луїджі Факта шокований від такого факта. Він подає у відставку.

Король телефонує фашистам і каже: “Ну все, братва, досить маршувати отак, у мене для вас є пару портфелів, ідіть в школу, тобто — в парламент.

Муссоліні відповідає королю:

“Не для того ми йшли пішки через всю Італію, щоби отримати пару портфелів”.

Король не хоче давати Беніто посаду прем’єр-міністра, але королю кажуть: “Фашисти під Римом, їх багато, буде мортал комбат”.

Король дає Муссоліні посаду прем’єр-міністра. Фашисти щасливі.

Чи можна назвати це військовим переворотом? Так, з одного боку — можна. Це і був військовий переворот, чорна хунта Беніто Муссоліні прийшла до влади.

З іншого боку діяльність фашистів — це реакція на движухи комуністів. Чому комуністам можна захоплювати владу у себе в містах, а фашистам не можна?

Загалом, комунізм та фашизм — дві тоталітарні системи, як виявилося — що то гіменце, що то гіменце. Ні червоні, ні чорні не вирішили проблем економічного життя та розвитку.

Прикол

Муссоліні вів переговори з королем телефоном із вагону. Тому ці події тепер називаються або ж просто і банально — фашистська революція, або ж не банально й цікаво — революція у спальному вагоні.

Винниченко, Грушевський, Петлюра тихо плачуть в подушку. Муссоліні катався у вагоні та зробив революція, здобув владу. А вони — ні. У вагоні — Директорія, під вагоном — територія.