Петро Болбочан. Залізний полковник, що звільнив Крим

Доки українці чекають на свого Рембо, який звільнить окупований Росією Крим, ми пригадаємо того, хто вже має такий хороший досвід. Знайомтеся: Петро Болбочан – український Наполеон, експерт у суперечках з російськими окупантами, і просто дуже ввічлива людина.

Поручник Ржевський з під-Хотину

Коли ти народився у сім’ї священника, то є 88 відсотків, що ти й сам або станеш служителем церкви або принаймні вчитимешся у духовній семінарії. Тож у свої 22 герой нашої оповіді уже закінчив богоугодний навчальний заклад, але батюшкою не став. Провчившись у Молдові, він повернувся до України. Далі Болбочан поїхав до Чугуєва, де вирішив здобути освіту військового.

У кожного є момент, який змінює його життя безповоротно. У Петра цим епізодом став вступ до юнкерського училища. Саме там він розпочав свою українську боротьбу. Ні, Болбочан ще не розробляв військових тактик і стратегій, наполеонівських планів по відновленню самостійної держави. Він просто організував патріотичний гурток любителів українського слова. Пізніше гурток закриють, а начальник училища пан Фок обмежиться усним попередженням і Болбочан продовжить здобувати військову освіту. А от приміром Петлюру за проукраїнську діяльність вигнали із семінарії.

Закінчивши військовий бурситет у ранзі підпоручика, юний військовик поїхав до 38-го Тобольського полку. Це була одна з найстаріших військових частин російської імперії, заснована аж у 1703 році за часів Петра І й Мазепи. І от Болбочан починає завідувати мобілізаційною частиною, а через рік його призначають тимчасовим виконувачем обов’язків ад’ютанта полку.

Служба іде. Петро здобуває ранг поручника, очолює відділ розвідки та кулеметну частину полку.  Болбочан хотів був вступати до військової академії, але його плани кривавою лінією перекреслила Перша світова війна.

З російських окопів – у Незалежну Україну

Як створилися перші українські військові формування у ХХ столітті? Ну, якщо взяти до уваги Січових стрільців, які воювали за Україну, але в складі Австрійського війська, то у 1914 році. Та коли беремо вже конкретно формування держави та війну за Україну, то першою такою військовою спільнотою став Український полк імені Богдана Хмельницького. Його сформували прихильники збройної боротьби, відомі політичні діячі. У цьому списку був і Петро Болбочан.

22 листопада 1917 року Петра Болбочана призначено командиром полку. На початку грудня 1-й Український полк був ліквідований з наказу корпусного солдатського комітету, що перебував під контролем більшовиків.

Петро Болбочан не міг зрозуміти пацифістського настрою лідерів Центральної Ради, які по-суті відмовилися від армії, у той час, як російські більшовики вже ішли захоплювати Україну. Не міг, і не хотів. Саме тому він продовжив  боротьбу, самотужки сформувавши Республіканський курінь.

На чолі «республіканців» Болбочан бере участь у придушенні січневого повстання.

Незабаром Республіканський курінь було переформатовано у 2-й Запорізький піший курінь та приєднано до Окремого Запорізького загону. Болбочан стає командиром цього загону.

У статті «Полковник Петро Болбочан і його останні дні» відомий український військовий діяч В. Євтимович писав про Болбочана:

 – Він належав до тих природжених вояків-митців, чи як їх на старому Запоріжжі називали «характерниками», які вміють підбивати насамперед серця підлеглих їм вояків – уміють прив’язати їх до власної особи, а цим самим і до справи, якій самі служать». «Такий люблений підвладними командир – митець, – зазначав далі В. Євтимович, – спроможен повести своїх вояків на найнебезпечніше воєнне підприємство, як то говориться, «в огонь і воду», для такого командира нема слова «не можу», саме з таких вояків – митців виробляються полководці великих форматів.

Запорізький загін показав себе, як найбільш боєздатна частина української армії того часу. Саме запорожці Болбочана звільнили Полтаву від червоних 30 березня 1918 року, і розкололи більшовицький фронт, не давши змоги загарбникам із Росії ефективно продовжувати бої. Тоді за голову Болбочана комуністи обіцяли дати 50 тисяч рублів. А якби знали, який сюрприз герой цієї оповіді приготує їм далі, то мабуть би виклали і мільйон.

Кримський бліцкриг

Навесні 1918 року, воюючи з більшовиками українські армійці отримали важливе стратегічне завдання. Потрібно було випередити німецькі війська, які планували захопити ласий шматочок теплого півострову, й на лінії Харків-Лозова-Олександрівськ-Перекоп-Севастополь, звільнити Крим від більшовиків, а потім увійти до Севастополя. Кінцевою точкою військової операції мусив стати Чорноморський флот, що розміщувався у Севастопольській бухті. Його планували включити до складу українських збройних сил. Болбочан під час цієї офензиви мав керувати спецоперацією по захопленню військового майна кримських портів.

Та спочатку Німці, з якими Запорожці повинні були узгодити військові дії, скептично поставилися до ініціативи Болбочана і компанії. Більшовикам оборонятися допомагали природні умови – кримські ландшафти, і озеро Сиваш зокрема. Тому німецькі офіцери вважали неможливим здобуття Перекопу без важкої артилерії, яка мала підійти найближчим часом у розпорядження 15-ї ландверної дивізії. Але Болбочан запевнив їх, що його солдати зможуть і без артилерії дати червоним прикурити.

А було все так. Спочатку планувався напад на більшовиків через Сиваш на бойових катерах. Але в такому випадку, українці та німці ставали легкою здобиччю кулеметів. Був ризик великих людських втрат. Болбочан запропонував завдати удару там, де більшовики не чекали. Саме тому його запорожці наскочили на залізничну переправу, і швидко закріпилися там.

«Недемократизм»

І от Україна святкує об’єднання. Петлюра, Винниченко та інші урядовці ЗУНР і УНР марширують Києвом, проводять паради. А Болбочана – заарештовано. Як пояснює Володимир Винниченко – за недемократизм. Більш недолугого пояснення автор «сонячної машини» придумати не міг?

Пізніше Болбочана звільнять, і він чотири місяці буде спілкуватися на Західній Україні з представниками правих політичних партій, і врешті зрозуміє для себе, що ліві діячі Директорії не в змозі керувати Державою.

Потім керівництво УНР поверне його на військову посаду. Аби потім звинуватити в узурпації влади, і розстріляти.

Чи насправді Болбочан був узурпатором влади? Чи можливо він дійсно через свої військові вміння був невигідною фігурую для лідерів Директорії. Це питання ще досі лишається дискусійним…

Інфографіка: Рузанна Давітян, tribuna.pl.ua