Не Бандера, не націоналісти. Хто вигадав гасло “Слава Україні”
Слава Україні! Героям Слава! – вітається значна частина українців сьогодні. Російська пропаганда називає це гасло націоналістичним, бандерівським. На те вона й пропаганда, щоби казати брехню, а мільйони овечок цій брехні віритимуть. Бо гасло “Слава Україні” виникло ще до народження Степана Бандери й не на Західній Україні, а там, де придумали знамениту пісню про кремлівського Пуйла.
Харків. 1900 рік. Напружена політогенна ситуація. У місті діє Революційна українська партія — РУП. Її члени вітаються гаслом “Слава Україні”. А у відповідь чують: “По всій землі слава”.
Історик Юрій Юзич пише, як відомий український підприємець Микола Левитський їхав на гостини до співзасновника РУП Олександра Коваленка. Приїхав у Харків, хотів запитати дорогу по місту й побачив молодого студента, який наспівував пісню “Ще не вмерла Україна”. Пан Микола звернувся до студента вітанням “Слава Україні” й у відповідь почув: “По всій землі слава!”.
Тож 1900 року в Харкові проукраїнські громадяни вже знали це гасло й віталися ним.
Хто достеменно його придумав — невідомо, проте тінь підозри частково падає на Тараса Шевченка. Якого, до речі, любить російська пропаганда, якого шанують в оцих псевдоанклава ДНР-ЛНР, якого дуже любили комуністи в СРСР.
У своєму вірші «До Основ’яненка» (1840, у варіанті 1860 року) Шевченко писав:
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине…
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Ми не стверджуємо, що саме Тарас Шевченко є автором гасла “Слава Україні”. Та щось схоже на це гасло вже існувало в його час.
Проте під час революції 1917 року в Києві та Петрограді відбувалися українські маніфестації на яких лунало це гасло. І завдяки харківським націонал-патріотичним та студентським тусівкам це гасло закріпилося в літературі, газетах, громадському житті та на вустах мільйонів українців.
Історик Юрій Юзич пише у статті на “Історичній правді” , що у березні 1917 року в Києві лише розпочиналась революція. А на мітингах в регіонах відповіддю на гасло “Хай живе автономія України!” вже тоді можна було почути одностайне: “Слава! Слава Україні!”.
Це був звичайний набір гасел, як от: “Хай живе демократична республіка! Слава Україні!”.
Інформація в газеті “Нова рада” про збори, які відбулись 15 березня 1917 року в с. Діївка (тепер мікрорайон м.Дніпро):
В місті Іркутську (азійська частина Росії) тамтешні українці з місцевими робітниками організували першотравневе свято праці.
Солдати і офіцери 12 полку виготовили і показово пронесли через місто два, очевидно величезні, блакитно-жовті прапори…
Підходило багато людей, щоб побачити написи. А там на одному писало “Хай живе вільна Україна!” та популярні тоді революційні гасла. А на другому: “Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!”.
Опівдні того ж дня в Іркутську сформувалась колона у приблизно 1000 демонстрантів (підтягнулись й солдати 10 полку із своїм українським прапором).
Настрій був піднесений, співали “Ще не вмерла…” і “Ми гайдамаки”. А далі: “…маніфестація рушила. „Слава Україні!” неслося з гурту, з покрівель, і з вікон будинків”.
Демонстарація у Владивостоці з українськими прапорами і гаслами. Ймовірно – весна 1917 року:
Генерал Всеволод Петрів згадує що в час правління гетьмана Скоропадського гасло звучало так: «Йшлося насамперед про сердюків, які добре марширували, голосно вигукували „Слава Україні, Гетьманові Слава“».
Зі спогадів генерала Михайла Володимировича Омеляновича-Павленка:
Трагічно роз’єднані і одірвані одна від другої братні українські армії після півроку важкої розлуки і тяжких військових подій знов будуть звільняти необ’яті простори Рідного Краю від жорстокого ворога, — повідомляв полковник О. Удовиченко М. Омеляновичу-Павленку 6 травня 1920 року. — В сей день в усіх частинах дорученої мені дивізії панує нечувана в світі радість, — радість воскреслого з мертвих Українського Народу. Повсюди лунає гучний козацький поклик: «Слава Україні і Головному отаману Петлюрі!» «Слава отаману Омеляновичу-Павленко, усій старшині і козацтву славної Дієвої армії!» Знов воскресла Україна і вже ніколи не вмре, не загине!..
У наказі генерала армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка від 19 квітня 1920 року Ч. 18. йдеться про наступне:
Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: «Слава Україні».
Юрій Горліс-Горський в романі «Холодний Яр» вказує на поширення серед повстанців Холодного Яру (1918—1922 роки) вітання «Слава Україні! — Україні слава!»:
Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи «Серед степу на просторі» — озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.
Під’їжджаю до них:
— Добридень хлопці!
— Слава Україні! — відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість «Здоров» вітатися «Слава Україні», а відповідається — «Україні слава».
Інший холодноярський отаман (періоду з квітня 1921 до початку 1922 рр.) Яків Водяний у своїй п’єсі наводить варіант: — Слава Україні! — Навіки слава!
Гасло «Слава Україні» з відповіддю «Слава!» використовували і бійці Степової дивізії.
Зокрема, в книзі Юрка Степового (брата отамана Костя Блакитного) «В Херсонських степах» наводиться текст записки розвідниці Віри: «Повернулася благополучно. Все гаразд. Завтра о десятій у Павла Лаврентійовича. Слава Україні! Віра.»
Зустрічаємо в книзі й згадку про те, що послуговувались гаслом між собою і вояки.
«І коли вже хата вщерть наповнилась людьми, на порозі з’явився й Блакитний. Він прийшов удвох з найближчим своїм другом Вовгурою.
– Слава Україні! — привітались обидва до гостей.
– Слава! — відповіли друзі.»
Post a comment