Крути 1918. Як студенти незалежність України врятували

У січні 1918 року молоді хлопці зупинили наступ червоних російських військ на станції Крути. Ця перемога дала можливість врятувати незалежність, яку влада УНР проголосила за тиждень до славнозвісного бою. Про це у матеріалі Романа Коржика та інфографіці видання “Трибуна” на сторінках журналу “Артефакт”.

Більшовики близько

Ще з грудня 1917 року на залізничній станції Бахмач дислокувався гарнізон з вояками-студентами київської військової школи імені Богдана Хмельницького. Цими силами командував уродженець Полтавщини Аверкій Гончаренко.

26 січня Гончаренко повідомляє гарячі й не дуже приємні новини у Київ: на Бахмач суне більшовицьке військо, і якщо не кинути йому та його студентам значні сили на підмогу, то скоро червоний чобіт комуніста-окупанта топтатиме вулиці української столиці.

Київ відреагував миттєво. Тільки от користі з такої реакції: наступного дня до Гончаренка в одному-однісінькому вагоні прибула  перша сотня новоствореного куреня студентів-січовиків. Недосвідчені, юні, мало навчені курсанти були готові захищати Київ.

Але чому так мало? Чому лишень сто?

Історики припускають, що в цей момент відбувалася масова евакуація жителів Києва, чисельність яких за останні кілька місяців зросла ледве не у два рази. Справа у тому, що до стольного граду почали з’їжджатися, так би мовити, біженці з Росії, або внутрішньо переміщені особи з Харківщини чи Донбасу. Всі – українці, росіяни, євреї, німці тікали від більшовиків. На цю втечу наважувалися або ж ті, хто мав певні фінансові статки, і розумів, що зараз прийдуть червоні і відберуть не тільки житло і майно, а й гроші, або ж ті, кому не було чого втрачати, а більшовики були їм не симпатичні.

І саме через цю евакуацію, владі банально не вистачило вагонів для того, щоби переправити до Бахмачу більше студентів. І тут постає питання – а де ж решта війська? Чому захищати Київ від комуністів кинулися тільки студенти й курсанти?

УНР – держава, що опинилася без армії

Лідери УНР, зокрема Володимир Винниченко, тодішній прем’єр-міністр (очільник генерального секретаріату) намагалися тверезо оцінити ситуацію у світі та Україні і вважали, що:

        Українська народна республіка постала внаслідок того, що Російський Цар втягнув імперію у безглузду війну, і через те все змушений був відріктися від престолу;

–        Оскільки настрій солдатів, які все ще перебувають на фронті, сидячи в холодних окопах, явно антивоєнний, то можливо і не треба зараз Україні військо?

        Ніхто не буде нападати на УНР, бо всі втомилися від війни. Англія, Німеччина, Польща, всім обридло стріляти, і тому створення армії в Україні може наштовхнутися на опір населення, і викликати відразу до нової української влади.

 

Приблизно такі думки роїлися в головах лідерів УНР, і саме тому молода майже незалежна Україна опинилася без війська. І вже коли стало зрозуміло, що війна близько і більшовики наступають, потрібно було в ритмі вальсу організовувати армію. Єдиний ефективний спосіб зібрати солдатський двіж – це паралельна агітація у різних містах і селах країни. Але чомусь агітатори УНР популяризували ідею мобілізації лишень у Києві. Про форсовані темпи створення армії мало хто знав у провінції.

Дорога в Крути

І от, курінь січових стрільців-студентів їде у Бахмач. Дорогою вони отримують повідомлення: більшовики вже у Бахмачі, тому треба зупинятися і організовувати оборону. Тоді вони й зупинилися на станції Крути.

Тепер головне завдання – утримати станцію і відкинути ворога, аби потім знищити залізничні шляхи, затримати окупантів і дати час владі таки провести мобілізацію.

Залізничні шляхи для тогочасних військ були немов для нас інтернет і мобільні телефони. Без них – не туди і не сюди.

Січовики прибувають на станцію Крути, і розводять вогнища. Треба було зігрітися, і трохи розтопити землю, аби легше було окопувати бойові позиції.

Дуже швидко вогневі точки, окопи та лінія захисту були готові. І незабаром почалася перша атака червоних.

Кулемети українських військових, а також влучна стрільба вже досвідчених вояків зробили свою справу: більшовики не змогли з першої спроби взяти позиції оборонців Крут.

Нападники зрозуміли, що треба діяти агресивніше і пустили в бій основні сили. Частина військ Муравйова почала обходити позиції крутянців із лівого флангу.

Аверкій Гончаренко розуміє, що немає сенсу тримати позиції, і треба відступати. Починається організований відступ українських військ.

Готуючись захищати Крути, бійці Гончаренка розділилися на 10 загонів, і розійшлися рівномірно по лінії фронту. Вийшло по одному загону на 300 метрів.

Відступ відбувався у сутінках. Один загін, що складався із тридцяти студентів не зорієнтувався, як вийти до ешелону військ УНР, і попрямував прямо на вокзал, де були більшовики.

Отже, 7 000 більшовиків проти 500 українських молодих вояків. Ви просто вчитайтеся у ці цифри. Аби перемогти, кожен захисник УНР мусив застрелити чи заколоти багнетом 13-ох п’яних більшовиків. Це можливо? Теоретично так. Наші мали вісім кулеметів, одну гармату. З огляду на той факт, що українці трохи готувалися до оборони, тримали позиції, можливо було припустити, що цілковита перемога дістанеться саме їм. Якби так сталося, то про бій біля станції Крути можна було би зняти Голлівудський бойовик.

Але, на жаль, п’яні комуністи також влучали. Це по-перше. А по друге, в один момент українські військові вичерпали артилерійські припаси. Аверкій Гончаренко зрозумів, що потрібно відступати.

І все було б  добре, якби не одне але. Гончаренко забув про студентську сотню, яка знаходилася з іншого флангу. Близько 30 хлопців не отримали наказ про відступ. Уже ввечері вони почули, що гармати не ревуть, кулемети не торохтять, а з далеку доносяться звуки моторного російського матюка. Наші почали шукати шляхи до відступу, але банально пішли не в той бік і раптом опинилися біля станції. Більшовики зраділи такій здобичі. Вірніше, не те, що б зраділи – вони були розлючені, що якась купка молокососів нагодувала свинцем і відправила на той світ 300 доблесних червоногвардійців.

Захисники станції Крути і української столиці розстріляли. Крім того – над ними по звірячому знущалися. Їм  виколювали очі, на спинах героїв ножами й багнетами малювали червоні зірки.

Яка роль бою під Крутами

Більшовики через тиждень вступили у Київ. За три дні комуністи вирізали та розстріляли 30 тисяч людей. Причиною розправи могла стати українська мова, якою говорили чимало пересічних мешканців столиці.

Але повернемося в Крути. Війська УНР відступили, більшовики розстріляли 30 молодих бійців. Все, шлях на Київ – відкрито! Сідай на потяг, кочегар його, і за три години будеш у столиці. Однак, більшовики опинилися під Києвом лишень за 4 дні. Чому?

Аверкій Гончаренко мав непоганий бойовий досвід, який здобув на полях Першої світової. І він його використав. За наказом Гончаренка, студенти замінували колії, які вели на Київ, і відступаючи, висадили в повітря рейки та резервні колії. Більшовики просто не могли далі наступати. Потрібен був ремонт колій, який звичайним солдатам і матросам не під силу. Але поблизу немає фахівців з ремонту шляхів.

Тим часом уряд УНР на чолі з Винниченком встигає евакуюватися до Житомира і там проголосити столицю. А отже – держава УНР є! Більше того за тиждень до бою під Крутами, а саме 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада, опублікувавши 4 універсал, проголосила незалежність УНР.

Тобто, більшовики наступали на незалежну державу.

 – 4 універсал доручив провести вибори народних рад — волосних, повітових і місцевих, установив монополію торгівлі, контроль над банками, підтвердив закон про передачу землі селянам без викупу, прийнявши за основу, скасування власності і соціалізацію землі. Доручив Раді Народних Міністрів продовжувати розпочаті переговори з Центральними державами і довести до підписання миру; закликав усіх громадян УНР до боротьби з більшовиками, – пише історик Олексій Мироненко.

Тож крутянці дали нагоду діючій владі евакуюватися із Києва. А далі УНР змогла надіслати на перемовини з німцями дипломатичну місію. На переговорах у Бресті, Німеччина визнала незалежність УНР. А коли тебе визнає інша авторитетна держава – то це є однією з ключових ознак незалежності.

Отже, крутянці врятували українську незалежність у 1918 році, так само як це зробили Кіборги та всі бійці АТО у 2014 та 2015. Так само, як вони це роблять і зараз.

Facebook Comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *