Ісаак Шимшелевич – українець, який заснував державу Ізраїль

У американців є батьки-засновники держави. Бенджамін Франклін, Джордж Вашингтон, Джон Адамс, Томас Джефферсон і компанія підписали декларацію незалежності та доклали свою руку до творення конституції. Молода держава Ізраїль також має своїх батьків-засновників. Та мало хто знає, що батько-засновник держави Ізраїль Ісаак Шимшелевич (Іцхак Бен-Цві) народився та виріс у Полтаві. Тут почалася його боротьба за права євреїв.

Ісаак Шимшелевич – полтавський терорист

Рідко коли починаєш статтю про відомого політичного діяча, з інформації, що поліція знайшла в його домі цілий арсенал зброї. Але біографія Ісаака Шимшелевича дає нам таку можливість. Таки так! Ви лиш уявіть собі, приходять полтавські полісмени та жандарми додому до 22-річного полтавця, а в нього там пістолети, вибухівка, рушниці. І все це во славу захисту єврейського народу. А насправді так воно й було.

Під час першої російської революції 1905-1907 років Полтавщиною прокотилася хвиля єврейських погромів. Ну така вже була жорстока традиція в період катаклізмів – робити винними у всіх бідах євреїв та починати проти них «хрестові походи».

Саме з метою самооборони сім’я Шимшелевичів зберігала у себе в дома зброярню. Та поліції було все-одно. Вони заарештували його батьків та відправили їх у Сибір. Ісаак теж міг поїхати на каторжну екскурсію в стилі «ранній National Geographic», однак бажання битися за права єврейського народу перемогли, і молодий екстреміст втік від царських копів. При чому, втік дуже далеко. Місто Вільнюс стало пристанищем полтавського терориста. Там він подружився із відомим російським поетом Самуїлом Маршаком. Магістр пера під впливом Ісаака навіть захопився ідеями єврейського робітничого руху, і згодом переклав поезію «Клятва», яка була гімном юдейського пролетаріату.

На святій землі

У 1907 році Ісаак приїхав у Ізраїль. Там він як активний і запальний громадський активіст був обраний делегатом «Поалей Ціон» — єврейської соціал-демократичної робітничої партії. Він разом з партійцями брав участь у 8-му Сіоністському конгресі в Гаазі.

Разом з Рахель Янаіт, що стала згодом його дружиною, Бен-Цві брав участь в створенні організації «Ха-Шомер». Це була одна з перших воєнізованих єврейських організацій в Палестині. Вона складалася з невеликих загонів самооборони.

Ісаак Шимшелевич розумів, що боротьба за державу Ізраїль – це багатогранний процес, який повинен включати у себе, як політичні, так і освітні, так і культурні заходи.

Саме тому він береться до організації в Єрусалимі єврейської гімназії, засновує перший в Ізраїлі соціалістичний журнал на івриті «Ахдут». Та ці спроби розбиваються об міцний кулак турецької влади, яка проти такого піднесення єврейського руху. У 1915 році журнал був закритий, а Бен-Цві та його соратник Давид Бен-Гуріон були арештовані і вислані з Палестини.

Пізніше вони поїхали в США, де заснували молодіжний соціалістичний рух Гехалуц, який окрім соціальної платформи, стояв на засадах боротьби за єврейську незалежність та державність.

Британський мандат у Палестині

До Першої світової війни Палестина, а разом з тим й земля Ізраїлю протягом 400 років перебувала в складі Османської імперії. Однак, під час воєнних дій британська армія вторглася в Палестину з півдня і, розбивши турків, окупувала країну. До кінця жовтня 1917 англійці взяли Беер-Шеву, Газу і Яффо. 11 грудня 1917 року війська генерала Алленбі вступили в Єрусалим. Північ країни залишався під турецьким керівництвом до вересня 1918 року.

Паризька мирна конференція 1919 року визначила, що Палестина, яка складається з території, де розташовується Ізраїль, Палестинська автономія, Йорданія і північно-західна частина Саудівської Аравії. Світовий політичний бомонд прийняв рішення: країна переходить під управління Великобританії в якості підмандатної території Ліги Націй.

Ще 2 листопада 1917 року міністр закордонних справ Великої Британії Артур Бальфур надіслав листа до лорда Уолтера Ротшильда, представника британської єврейської громади, в якому ішла мова про створення національного осередку євреїв у Палестині:

Шановний лорд Ротшильд, маю честь передати Вам від імені уряду Його Величності таку декларацію, у якій виражається співчуття сіоністським прагненням євреїв, представлену на розгляд кабінету міністрів, яка й була ним схвалена:

“Уряд Його Величності зі схваленням розглядає питання про створення в Палестині національного осередка для єврейського народу і докладе всіх зусиль для сприяння та досягнення цієї мети; причому ясно мається на увазі, що не повинні здійснюватися ніякі дії, що можуть порушити цивільні та релігійні права існуючих неєврейських громад у Палестині або права і політичний статус, якими користуються євреї в будь-якій іншій країні”.

Я був би дуже вдячний Вам, якби Ви довели цю Декларацію до відома Сіоністської федерації. Щиро Ваш, Артур Джеймс Бальфур.

 

Цей документ отримав назву «Декларація Бальфура», і зробив питання створення держави Ізраїль актуальним у геополітичному дискурсі тогочасного світу.

24 квітня 1920 року на конференції в Сан-Ремо «Декларація Бальфура» була затверджена союзниками як основа повоєнного врегулювання ситуації в Палестині, а 24 липня 1922 року включена в текст мандата Великої Британії на Палестину, затвердженого «Лігою Націй».

На шляху до Незалежності

До Палестини Ісаак Шимшелевич та Давид Бен-Гуріон повернулися 1918 року й посіли чільні місця у керованій Великобританією за мандатом Ліги Націй єврейській спільнот

Наш герой починає активно працювавти, аби закріпити єврейські політичні інституції. Влітку 1920 року він брав участь у Всесвітній конференції  єврейських соціал-демократів у Відні, де стався розкол, так як частина членів цього руху підпала під вплив російського більшовизму. Шимшелевич зіграв важливу роль в реорганізації руху на твердій сіоністської платформі.

Ця платформа була настільки жорсткою, що спричинила конфлікт між верхівкою соціалістичного сіоністського руху і релігійним єврейським  істеблішментом, який протистояв створенню єврейського світської держави в Палестині.

Саме тому, у 1924 році Іцхак Шимшелевич брав участь в організації вбивства доктора Якоба Ісраеля де Хана, секретаря Верховного рабина Палестини. Це було перше політичне вбивство в історії сіоністського руху. Ортодоксальні євреї поступово втратили свій політичний вплив.

А тим часом політичний вплив Ісаака та його соратників зростав. У 1944 році він став  президентом Єврейської національної ради.

14 травня 1948 Бен-Цві підписав Декларацію незалежності, ставши таким чином одним із батьків-засновників держави Ізраїль.

8 грудня 1952 року Іцхак Шимшелевич обраний президентом Ізраїлю. Переобраний на цей пост в 1957 та 1962 роки.

Текст: Роман Коржик

Інфографіка: Рузанна Давітян, tribuna.pl.ua