Дитячий Хрестовий похід: міф чи реальність?

Влітку 1212 року сталася подія, яка ввійшла в історію під назвою дитячого Хрестового походу. Історики минулого мало уваги приділяли цьому явищу, вважаючи його якщо не безглуздям, то міфом, казкою про «сміливість і відважність». Саме тому існують певні прогалини в історіографії щодо дослідження цього питання. Джерельна база також практично відсутня. Тільки побіжні згадки в розвідках щодо Четвертого та П’ятого Хрестових походів вносять деяку ясність.


74673140

За даними джерела XIII століття, Chronica regia Coloniensis («Королівська хроніка Кельна»), Дитячий хрестовий похід розпочався між Великоднем і П’ятидесятницею 1212 року. Більшість дослідників вважає, що похід був зовсім не дитячим, а участь в ньому брали підлітки та дорослі юнаки. Підставою для цього твердження є те, що в середньовічних джерелах часто проскакує слово «pueri»(«хлопчики»), а так в ті часи нібито називали усіх простолюдинів. В одній із середньовічних хронік міститься згадка про те, хто приєднався до хрестового походу:

«В означену епоху була зроблена сміхотворна вилазка: діти та нетямущий люди поспішно і необдумано виступили в хрестовий похід, рухомі скоріше цікавістю, ніж турботою про спасіння душі. У цю експедицію вирушили діти обох статей, отроки.., та не тільки малі діти, а й дорослі, заміжні жінки й дівчата – всі вони йшли натовпом…».

За даними сучасників походу в ньому брало участь близько 30 тисяч людей, кожен з яких був молодшим 12 років.

Відомо, що на чолі хрестового походу французьких дітей став дванадцятирічний Стефан (Етьєн) з Клуа, якому явився Ісус в образі ченця. Ісус звелів йому організувати похід. У ньому мали брати участь діти, щоб без зброї звільнити Єрусалим. Можна припустити, що ідея походу була пов’язана з непорочністю дитячих душ. Вважалося, що дітям не може бути заподіяна будь-яка фізична шкода.

Імовірно, що хрестоносці мали різну мету участі в поході: одні хотіли здобути славу, інші – помститися за рідних,які були вбиті чи загинули. Папа Римський Інокентій ІІІ заявляв:

«Ці діти служать докором нам, дорослим: доки ми спимо, вони з радістю виступають за Святу землю».

г дюре
Дюре Г. “Дитячий хрестовий похід”

В цей же час в Німеччині також з’являється дитина, яка робить заклики до походу – Ніколас. Хлопчик виступив в Кельні і заявив, що бачив у небі хрест. Йому було близько 10 років. Король Фрідріх ІІ заборонив похід, але до Ніколаса приєдналося близько 20 тисяч дітей. У цьому явищі вимальовується певна закономірність – можна стверджувати, що в поході брали участь не тільки діти та біднота, а й збіднілі феодали, так як без їх зв’язків було б неможливо організувати дві дитячі «армії». Тут простежуються зв’язки із справжніми походами.

 

Влітку 1212 року Етьєн кинув клич вирушати в похід. Як і хрестоносці, діти нашили на свій одяг хрести. До армії приєдналися селяни, священики, монахи, злодії і жебраки. Втомлені діти почали розходитися, але на пристані з’явилися два власники суден. Вони запропонували переправити їх через море.

Діти сіли на 7 кораблів і попливли назустріч подвигу. Проте біля берегів Сардинії два кораблі перевернулись, а інші 5 дісталися Єгипту. Там юні хрестоносці були продані власниками суден в рабство «невірним».

В цей же час в Німеччині 25 тисяч хлопчиків й дівчаток вирушили через Кельн в Італію. Їх провідник Ніколас перевів військо через Альпи. На цьому шляху дві третіх дітей не витримали холоду і переходу. Після прибуття в Геную без обману і пустих обіцянок дітей викрали пірати. Частина тих, хто врятувався, вирушила назад через Альпи в Німеччину, але майже ніхто не дійшов. Дороги були всіяні дитячими трупами. Тільки частина хрестоносців і Ніколас сіли на 2 кораблі і відбули в Палестину. За деякими джерелами Ніколас боровся з мусульманами під час V Хрестового походу. Інші джерела свідчать, що ніхто з дітей так і не дістався Єрусалиму.

30866554

Так чи інакше, автори хронік згадують дитячі хрестові походи близько 51 разу. Європа замовчує про ці безумства, вочевидь, тому, що так жахливо зароджувалася культура, фасад якої зараз прикрашений гуманістичними постулатами. Проте дитячі Хрестові походи не були хрестовими походами в широкому розумінні, адже Папа не оголошував і не узаконював їх. Скоріш за все це був лише популярний рух, деталі якого доволі незрозумілі для дослідників.

Мазурчак Лідія, Львівський медієвістичний клуб

2 Comments

  • Шашликов

    Давно так не орунькав.
    Ці діти – уособлення мого життя. Поплив назустріч подвигу, а по дорозі перевернувся і ще й в рабство втрапив.

  • TNTU

    досить таки цікаво,читав із захопленням.

Залишити коментар до Шашликов Скасувати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *