Не “Енеїдою” єдиною: Що ще важливого для історії України зробив Котляревський
Людина, про яку складається враження, що він мав не одне життя. Чому саме Котляревський став першим українським письменником, якому поставили памʼятник, до чого тут театр, Остроградський, Мокрицький, Наполеон, масони, кріпачка Марія, та які стосунки мав з царем.
Ми вирішили розбавити сей текст твітами, які міг би писати Котляревський, якби на початку 19 століття був би твіттер…Гарного читання!
Ще зі школи Котляревський в мене асоціюється з “Енеїдою”, яка тоді мені не сподобалася, напівміфічними масонами й Полтавою. Котляревський був для мене незрозумілий, як і Енеїда та тогочасний устрій в Російській імперії. В міру мого активного вивчення історії України Котляревський все частіше почав проблискувати на різних сторінках.
Життєвий шлях Котляревського в моїй голові виглядав якось так:
Народився в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, саме там він почав писати, а інші семінаристи його активно слухати. Покинувши навчання пішов слідами батька, став канцеляристом і репетитором у сільських поміщицьких родинах, де набрався заплутаних, напіввигаданих романтичних історій для своєї біографії: про кріпачку Марію, яку пан не видав за Котляревського, бо та було обіцяною багатшому чоловікові. Потім військова служба і підйом по кар’єрній драбині. Брав участь у російсько-турецькі війни, дипломатії вів домовленості з буджуками, організував козацький полк, який брав участь в боях з наполеонівськими військами, згодом отримав звання майора. Перед смертю відпустив всіх кріпаків та заповів своє майно економці.
Котляревський і перстень з діамантом
Класний викладач: виховав Остроградського, Аполлона Мокрицького.
З 1810 року працював наглядачем «Дому для виховання дітей бідних дворян». Який згодом перетворив на зразковий навчально-виховний заклад. Ходить легенда, що коли цар відвідав Полтаву заїхав у той самий дім де Котляревський був наглядачем і за бездоганне виконання роботи нагородив його перснем і званням майора. В тому ж закладі виховувався Остроградський. Він був найкращим та одним з найвідоміших вихованців Котляревського.
Під його впливом Михайло захотів стати військовим, адже сам Котляревський був у минулому хоробрим офіцером. До речі, іншим відомим вихованцем став протягом шести років український живописець Аполлон Мокрицький учень Карла Брюллова і товариш Тараса Шевченка.
Що офіцер має до театру?
Котляревський, мав потяг до сценічних видовищ, часто відвідував вистави першого в Полтаві професійного театру. Також вважається, що він і сам володів акторським хистом. Котляревський цікаво переповідав історії та виголошував бездоганні тости, а також брав участь у домашніх виставах своїх друзів, з успіхом виконуючи комічні ролі.
Під Новий рік, 1816 рік вихованці Котляревського з Полтавського будинку виховання дітей бідних дворян влаштували благодійну виставу, після цього Котляревський стає директором Полтавського вільного театру і починається новий етап національної сцени. Театр потерпав через брак глядачів, вистави часто доводилося скасовувати, побутує думка, що тодішній репертуар театру був далеким від звичайного життя, і люди відмовлялися споглядати зовсім не близькі їм сюжети. Як гора не хоче йти до Івана, то Іван піде до гори. Класик береться за перо і для полтавського театру пише свої драматичні твори, такі як: «Москаль-чарівник» та «Наталка Полтавка».
Вважається, що вистави цих творів відкрили історію українського професійного театру. Водночас активно цікавився українським фольклором: вивчав життя простого люду, його звичаї та обряди, записував народні пісні, і навіть складав тексти, які в наш час стали народними піснями, такі як: «Сонце низенько, вечір близенько», «Ой віє вітер, віє буйний».
Міст між поколіннями
Котляревський був феноменом, захоплений українською народною культурою. Він із задоволенням досліджував цю культуру та намагався не відходити занадто далеко від неї. В той час ще не було тренду на дослідження фольклору. Котляревський був ключовою постаттю, яка внесла значний внесок у розвиток української літературної мови та національного українського театру. Через свої твори він звернув увагу на важливість використання української мови у літературі, спричинивши тим самим початок розвитку літературної української мови. Його творчість стала мостом між поколіннями українських митців, які продовжили вивчати фольклор, розвивати українську літературу та театральне мистецтво. Після смерті Котляревського, його постать та творчий доробок стали справжнім магнітом, для досліджень і роздумів для наступних поколінь української інтелігенції.
1903 року у Полтаві відкрили перший в історії України пам’ятник письменнику.
Як ви вже здогадалися – то був пам’ятник Івану Котляревському.
То чому саме йому, а не Тарасу Шевченку? Не Івану Франку? Не Лесі Українці?
Франко та Леся – ще були живими.
А щодо Шевченка, то ситуація була така: у Полтаві, як і в багатьох містах – був сильний локальний патріотизм. Шевченка, звісно, шанували, але Котляревський – і театр зробив для міста, і п’єси писав, і вірші місцевим чиновникам складам, і у війську служив. Одним словом – дуже важлива для міста людина.
Плюс, треба врахувати той фактор, що Полтава – це місто.
Полтава мала більше ресурсів для цього, ніж рідне село Шевченка Моринці: проактивну громаду, розбудоване місто, урбаністичні ландшафти, театр, культурні центри, зрештою – гроші.
Щоб поставити пам’ятник знадобилося близько 20 років, бо саме стільки часу витратили на збір донатів.
Друг чи недруг царя?
“Котляревського – прислужник царизму чи подвійний агент?”
Котляревський ніби пробуджував національний дух у часи майже цілковитого занепаду. Він – не тільки батько сучасної української літературної мови, він – фундатор нашого національного духу. Як це допустила тогочасна влада? Його “Енеїда” не була забороненою, хоча зробила як тоді вважалося сільську мову літературною, він ставив успішні вистави українською мовою, як так вийшло, що Котляревський не підпадає під тогочасну цензуру?
Входив до масонської ложі «Любов до істини», де активно обговорювалися, можливо і критикувалися реформи царя Олександра I. Був членом і співавтором програмових документів таємного «Товариства малоросійського». Ця інформація спливла під час слідства про повстання декабристів, однак для Котляревського все минулося без наслідків.
Івана Петровича глибоко поважало тогочасне суспільство, він крутився в колах чиновників та еліт, довгий час служив у війську, цар особисто з ним зустрічався і тримав у своїй бібліотеці два примірники “Енеїди”. Проте не одним таланом все обійшлося. Котляревський був другом малоросійського генерал-губернатора, часто відвідував дім його сімʼї, і не гидував численними одами в його сторону.
Один Епізод Військової кар’єри
Був хорошим дипломатом, переговорами із буджаками схилив їх до нейтралітету змінив хід війни. У 1812 році, під час походу Наполеона I Бонапарта, Котляревський, за дорученням Малоросійського генерал-губернатора Яківа Лобанова-Ростовського, розпочав формування 5-го Полтавського козацького полку.
ВИСНОВОК
Творчість Івана Котляревського має велике історичне та мовне значення. Воно полягає у тому, що письменник своєю безсмертною “Енеїдою” дав початок українській літератури. Проте те нею єдиною… Саме Котляревський почав ставити вистави українською мовою, ставши директор першого українського професійного театру. І був класним викладачем та наставником для великого математика Михайла Остроградського та живописця Аполлона Мокрицького. Справжній аристократ, на якого рівняється безліч поколінь митців.
Текст – Влада Багрійчук
Меми – Роман Коржик
Друзі! Дякуємо, що читаєте нас!
Нам потрібна Ваша фінансова підтримка, аби далі робити контент, який популяризує Україну та бореться з російськими міфами, маніпуляціями та неправдою.
Моно: 5375 4141 3251 9074
Приват: 5168 7456 1163 3030
Ось лінки для миттєвих переказів, якщо не хочеться копіювати номера карток:
Раптом хочете підтримати через PayPal, то ось реквізити: romankorzhyk90@gmail.com
А ще у нас є крутий інстаграм – підпишіться, будь-ласочки:
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Post a comment