Пес Патрон – марксист або діалектика сучасного читання

Пес Патрон – марксист?  Звісно ж ні, але…поговоримо, якою є діалектика сучасного читання

Ми вирішили зіграти на діалектичній суперечності між ідеалістами та матеріялістами, аби підняти тему сакрального, священного, святого. Бо здається, що довкола панує нігілістичний хаос і люди знецінюють абсолютно все: інститут сім’ї, країну, ідеологію, мистецтво і культуру, особисту свободу, індивідуальність.

Український філософ Дмитро Донцов у книзі “Дві доби української літератури” писав:

Славний учений, доктор А. Карель, ствердив, що там де вмирає в спільноті поняття Sacre, Священного (надземного, не лиш обрядовости), там заникає й поняття Етичного, а наприкінці — і поняття Краси (Гарного). Це — ключ до пізнання суті цілої кризи культури Окціденту. А також і кризи нашого письменства. Осліплена „современними вогнями” лжерелігії прогресу, наша література зробила собі божка з ідеї матеріяльнрго „щастя” — перш маси („народу”), далі — окремої одиниці, вироджуючись в естетику „страждальництва”, туги за утопичною ідилією, пізніше в естетику насолоди і сексуалізму, щоб скінчити апологією „малої людини; з її дрібними болями, дрібними бажаннями і дрібними турботами, — естетика декадансу.

Донцова складно читати й тому більшість українців читали не Донцова, а Донцову – російську письменницю, відому тим, що її детективи, надруковані на туалетному папері, продавалися на кожному вокзалі, на кожному буфеті, біля кожної вбиральні.

Чи вірили греки у свої міфи? Книгу з такою назвою випустив французький філософ Поль Вейн. Директор видавництва “Каменяр” Дмитро Сапіга розповів нам, що у Франції книги з філософії та культурології часто видають на дешевому папері, але дуже великими тиражами. Бо колекційне видання, кольорове з ілюстраціями, дороге, вартісне, може дозволити собі далеко не кожен. А от маленьке, простеньке – можуть придбати всі…

Ми знецінили читання та книги як явище. Література перестала бути чимось священним, святим, сакральним.

Так, у нас багато бібліотек, вистачає книгарень, книги продаються, купуються, видаються і з точки зору філософії лібералізму – ринок є, значить і явище вартісне, воно працює.

Але…

Не все можна виміряти ринком, економічною доцільністю. Скажіть, якщо раптом станеться, що видання і продаж книг стане збитковим, то що – не видавати більше книг?

Ви дочитали цей пост до кінця. Значить читання ще не померло як явище. Воно просто перемістилося в інший простір. Ви читаєте не з книги, а зі смартфона.

То що? Читання померло чи змінилося до невпізнання? Раніше читали з глиняних табличок, потім – з книг. Сьогодні читаємо зі соціальних мереж та сайтів.

То чи помруть книги як колись померли глиняні таблички? Дискурс між ідеалізмом та матеріялізмом триває. Між тезою та антитезою може народитися доволі непогана синтеза…

Напишіть у коментарях, як часто ви читаєте друковані книги чи більше віддаєте перевагу читанню з гаджетів?