Олесь Гончар проти радянської системи
Міркуємо про боротьбу, яку Олесь Гончар вів проти радянської системи, премію на його честь та її лавреатів.
У цьому тексті маємо такий інформпривід: днями оголосили лавреатів премії Олеся Гончара. Розповідаємо, кому її дали, чому це важливо та міркуємо про смисли боротьби, яку Олесь Гончар вів проти радянської системи.
Олеся Гончара кенселили в радянській культурі, проте його книги читали та обожнювали. він умів подати заборонені теми так, щоби й комуністична спільнота задумалася над їх важливістю.
Днями Національна Спілка Письменників України та німецькі меценати Тетяна Куштевська, Дітер Карренберг оголосили імена переможців премії імені Олеся Гончара.
Як передає видання Читомо, премію присудили у номінаціях:
«Велика проза» — перемогу отримала збірка повістей «У дзеркальній сповідальні» Тараса Голоти;
«Мала проза» — журі відзначило збірку новел Богдана Гасюка «Поки сонце росте»;
«Поезія» — нагороду виборола збірка поезій «Передмовчання» Станіслава Новицького;
«Публіцистика» — премію присудили за добірку есеїв «Альбом, у якому — ти» Любомира Лесоніна;
«Літературознавча праця, присвячена творчості Олеся Гончара» — журі відзначили розвідку «Якась вища сила зберігає мене…» Захара Зіненка.
Чому це важливо?
Завдяки бренду Олеся Гончара ми дізнаємося про сучасних письменників. І чим більше їх – тим краще для української культури.
Кількість не завжди означає якість, але все ж: чим більше у нас буде авторів, які писатимуть, публікуватимуться, виступатимуть – тим більше матимемо шансів на появу дійсно якісної літератури з усіма необхідними інфраструктурними компонентами: автор, видавець, маркетолог, літературний менеджер, аналітик, аудиторія.
Важливий для нас Олесь Гончар
Вперше Олеся Гончара у радянській культурі закенселили за новелу “Модри Камень”. Сюжет твору такий: український солдат-розвідник воює проти нацистів, виконує завдання у горах Карпатах на території Словаччини. Змучений, втомлений, поранений солдат та його бойовий побратим приходять в дім до словацької родини, просять про допомогу. У цій родині живе юна дівчина Тереза, яка закохується в українського солдата.
Солдат підлікувався та закохався, йде далі воювати, але обіцяє повернутися. Він виконує свою обіцянку, але німці спалюють хату та вбивають його кохану.
Чому ж за такий сюжет радянська влада закенселила Гончара?
Виявляється, коли радянський солдат закохується в іноземку – це космополітизм і зрада. Радянська людина має кохати тільки свого земляка, бо як же так.
Але ж текст то був якісний, майстерно і поетично написаний, ось маленький уривок з новели “Модри Камень”:
Тонка рука, вся зіткана з чутливих живчиків, дрібно тремтить і гріє всього мене. Коли я глянув у цей момент на гори, на обшпугований вітром камінь, він уже був мені не такий чужий, як досі.
Собор – другий кенселінг
Олесь Гончар пережив напади тоталітарного кенселінгу та продовжив писати. Його роман “Собор” став справжнім бестселером.
У книзі автор підняв ключову екзистенційну тему людства: як зберегти душу від бруду, зла, ненависті та лишитися людиною.
Незважаючи на абстрактність теми, на перший погляд, вираження цієї думки було дуже конкретним: Гончар через метафори та образи відверто проговорював злочин радянської влади, яка знищувала історичні будівлі минулого, зокрема – храми, кірхи, церкви, собори. Він справедливо вважав, що не можна так робити, бо усі ці будівлі – артефакти минулого, які показують зв’язок поколінь, в які люди вкладали душу, працю.
Звісно ж, радянської критики не пробачила Гончару цього й почала кенселити. Совєти не могли ж просто так взяти й визнати, що навіть попри заборону релігії – знесення храмів та церков було помилковою політикою не дуже досвідчених та розвинених партійних працівників у 20-30 роках.
Проте, Гончар витримав і цю хвилю критику. Роман “Собор” через роки таки почали публікувати й сьогодні він є одним з головних текстів всієї української літератури.
Олесь Гончар – це чудовий приклад того, як українська література та український письменник перемагав у протистоянні з радянською системою, залишався на проукраїнських позиціях.
Публікація виходить в рамках проєкту Artefact Libroom. Це новий медіа-ресурс про літературу, читання та бібліотеки, який спільно творять Культурно-історичний центр Артефакт та Львівська муніципальна бібліотека.
Друзі! Дякуємо, що читаєте нас!
Нам потрібна Ваша фінансова підтримка, аби далі робити контент, який популяризує Україну та бореться з російськими міфами, маніпуляціями та неправдою.
Моно: 5375 4141 3251 9074
Приват: 5168 7456 1163 3030
Ось лінки для миттєвих переказів, якщо не хочеться копіювати номера карток:
Раптом хочете підтримати через PayPal, то ось реквізити: romankorzhyk90@gmail.com
А ще у нас є крутий інстаграм – підпишіться, будь-ласочки:
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Post a comment