Лєв Толстой убив зрадника: як література показує єство росіян
Повість, яку написав Лєв Толстой “Хаджі-Мурат” – ідеальна ілюстрація до такої картини: якщо ти перейдеш на сторону росіян, зрадиш свій народ, то росіяни рано чи пізно тебе вб’ють…
1851 року кавказькі народи продовжували боротьбу проти російської імперії. На гірських просторах Дагестану й Чечні існувала держава – Північнокавказький імамат. Імамат, бо нею керував імам – духовний лідер мусульман цього народу.
1851 року імамом був Шаміль.
На місцях, в регіонах, керівниками були наіби. Наіб – це заступник імама в регіоні.
У краях, де жили аварці – наібом імама Шаміля був чоловік, на ймення Хаджі-Мурат.
Кавказькі народи у своїй культурі мають традицію кровної помсти. Шаміль не одразу став імамом, він спочатку у внутрішній боротьбі вбив імама Гамзата.
Гамзат – був проросійський, тому й Шаміль його вбив.
Але при вбивстві пролилася кров родичів Хаджі-Мурата.
Мурат був проти росіян, але традиція кровної помсти затьмарила його розум і він перейшов на сторону росіян, пише Толстой.
Шаміль взяв у полон родину Мурата. Хаджі дізнається, що Шаміль збирається виколоти очі його сину та зґвалтувати його матір і дружину.
Він вирішує розпочинати терміновий військовий похід проти Шаміля. Російські війська теж мають йти війною на Шаміля. Але не поспішають цього робити.
Тоді Мурат тікає від росіян, щоби зі своїм маленьким загоном нукерів битися проти Шаміля.
За це росіяни вбивають Хаджі-Мурата. Вони відрізають його голову, яку передають в музей до Петербурга.
Як ми писали у нашому телеграм-каналі про Ігоря Мангушева – росіяни легко убивають своїх, а ще легше – зрадників.
Здається, що рашисти сьогодні воюють по канонах своєї літератури. Лєв Толстой убив Хаджі-Мурата руками персонажів своєї повісті. Історично – Хаджі-Мурата так само вбили росіяни та відрізали голову, понісши її у музей-кунсткамеру.
Але – література, на те вона й література: вона творить нові сюжети, нові сюжетні лінії. У літературі померлий герой може воскресати й втілювати свою важливу місію.
Хаджи-Мурат у Толстого не воскрес. Бо російська література, як російська армія – жорстоко вбиває і катує.
То як, ще досі треба пам’ятники пушкінам, достоєвським й булгаковим?
Роман Коржик
Друзі! “Артефакт” – це незалежний журнал про культуру, історію, суспільство. Нас ніхто не фінансує. Тому підтримайте авторів. Тут посилання на платіж через монобанк. Дякуємо!
А це карта приватбанку:
5168745611633030
А ще у нас є свій магазин крутих футболок на історичну та культурну тематику. Ви можете придбати футболку, светр чи горнятко й цим підтримати наш журнал!
Переглянути цей допис в Instagram
Post a comment